Отдаленные последствия пилоромиотомии у детей

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: PAEDIATRIC SURGERY. UKRAINE; No. 1(78) (2023): Paediatric surgery (Ukraine); 66-71
ХИРУРГИЯ ДЕТСКОГО ВОЗРАСТА; № 1(78) (2023): Paediatric surgery (Ukraine); 66-71
Хірургія дитячого віку; № 1(78) (2023): Хірургія дитячого віку (Україна); 66-71
ISSN: 2304-0041
2521-1358
Popis: Hypertrophic pylorostenosis is one of the most frequent causes of vomiting in newborns requiring surgical intervention. While the intraoperative complications and immediate results of pyloromyotomy are widely reported in the literature, the remote consequences of this intervention, especially depending on the method of correction, are not well understood and contain contradictory results. Purpose - to study the remote consequences of pyloromyotomy depending on the method of surgical correction - open (OMPT) or laparoscopic pyloromyotomy (LMPT). Materials and methods. The primary assessment of long-term outcomes was performed by analysing the answers to the questions of the Diagnostic Questionnaire for Paediatric Functional Gastrointestinal Disorders, which was sent to 246 patients and their parents; responses were received from 169 (68.7%) respondents, who were included in the study. Re-hospitalisation was required in 57 (33.7%) children who underwent X-ray examination, fibrogastroscopy and ultrasonography. Statistical processing of the study results was performed using the software StatPlus: mac, AnalystSoft Inc. (version v8). Results. The average age of patients involved in the study was 8.5±0.3 years (range of fluctuations - from 2 to 18 years old). Among the respondents, 132 (78.1%) children underwent OPMT, and 37 (21.9%) children underwent LPMT. No complaints were expressed by 102 (60.4%) children, including 81 (61.4%) children after OPMT and 21 (56.8%) after LPMT (p=0.6152). The main complaint in children after pyloromyotomy, which required re-hospitalisation, was chronic abdominal pain, as indicated by 38 (22.5%) of the respondents. There was no correlation between the occurrence of chronic abdominal pain and the age at which hypertrophic pylorostenosis was diagnosed (R=0.183, p=0.2588), the duration of the disease (R=0.079, p=0.6275) and the child's body weight at the time of the intervention (R=0.048, p=0.768). Functional disorders of the digestive tract were diagnosed in 15 (8.9%) children. In 24 (14.2%) children, a slowdown in barium passage through the intestine was detected, which, in combination with periodic pain, indicated chronic adhesive disease. Fibrogastroscopy revealed duodenogastric reflux in 18 (10.7%) children, which in 5 (2.96%) patients was combined with pylorus insufficiency and in 12 (7.1%) with gastritis, and in 17 (10.1%) children gastroesophageal reflux was diagnosed. Conclusions. Thus, in the long term after pyloromyotomy, 33.7% of children required re-hospitalisation due to various pathologies of the gastrointestinal tract. Duodenogastric and gastroesophageal reflux and chronic adhesive disease were most often detected in the long term after pyloromyotomy, and the frequency of their occurrence did not depend on the method of surgical intervention. The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the paper. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies. No conflict of interests was declared by the authors.
Гипертрофический пилоростеноз - одна из наиболее частых причин рвоты у новорожденных, требующих хирургического вмешательства. Тогда как интраоперационные осложнения и непосредственные результаты пилоромиотомии широко представлены в литературе, то отдаленные последствия этого вмешательства, особенно в зависимости от метода коррекции, освещены недостаточно и содержат протиречивые результаты. Цель - изучить отдаленные последствия пилоромиотомии в зависимости от метода хирургической коррекции - открытая (ОПМТ) или лапароскопическая пилоромиотомия (ЛПТМ). Материалы и методы. Первичную оценку отдаленных последствий провели путем анализа ответов на вопросы Диагностического опросника для педиатрических функциональных желудочно-кишечных нарушений, разосланного 246 пациентам и их родителям; ответы получили от 169 (68,7%) респондентов, которых и включили в исследование. В повторной госпитализации нуждались 57 (33,7%) детей, которым выполнили рентгенологическое исследование, фиброгастроскопию и ультрасонографию. Статистическую обработку результатов провели с использованием статистической программы «StatPlus: mac», «AnalystSoft Inc.» (version v8). Результаты. Средний возраст пациентов, включенных в исследование, составил 8,5±0,3 года (границы колебаний - от 2 до 18 лет). Среди опрошенных, от которых получены ответы, ОПМТ выполнили 132 (78,1%) детям, а ЛПМТ - 37 (21,9%) детям. Какие-либо жалобы отсутствовали у 102 (60,4%) детей, в частности, у 81 (61,4%) ребенка после ОПМТ и 21 (56,8%) - после ЛПМТ (р=0,6152). Основной жалобой у детей после пилоромиотомии, являющейся показанием для повторной госпитализации, была хроническая абдоминальная боль, на что указали 38 (22,5%) опрошенных. При этом не выявили корреляционной зависимости между возникновением хронической абдоминальной боли и возрастом, в котором диагностирован гипертрофический пилоростеноз (R=0,183, р=0,2588), длительностью заболевания (R=0,079, р=0,6275) и массой тела ребенка на момент операции (R=0,048, р=0,768). Функциональные нарушения пищеварительного тракта выявили у 15 (8,9%) детей. У 24 (14,2%) детей отметили замедление пассажа бария по кишечнику, что в сочетании с периодическим болевым синдромом указывало на хроническую спаечную болезнь. По результатам фиброгастроскопии, дуоденогастральный рефлюкс подтвердили у 18 (10,7%) детей, у 5 (2,96%) пациентов он ассоциировался с недостаточностью пилоруса и у 12 (7,1%) - с гастритом, а у 17 (10,1%) детей диагностировали гастроэзофагеальный рефлюкс. Выводы. Таким образом, в отдаленные сроки после пилоромиотомии 33,7% детей нуждались в повторной госпитализации, обусловленной разнообразной патологией желудочно-кишечного тракта. Дуоденогастральный и гастроэзофагеальный рефлюкс и хроническая спаечная болезнь чаще всего выявлялись в отдаленные сроки после пилоромиотомии, а частота их возникновения не зависела от метода хирургического вмешательства. Исследование выполнено в соответствии с принципами Хельсинкской декларации. Протокол исследования одобрен Локальным этическим комитетом участвующего учреждения. На проведение исследований получено информированное согласие родителей, детей. Авторы заявляют об отсутствии конфликта интересов.
Гіпертрофічний пілоростеноз є одним із найчастіших чинників блювання в новонароджених, що потребує хірургічного втручання. Тоді як інтраопераційні ускладнення і безпосередні результати пілороміотомії широко висвітлені в літературі, то віддалені наслідки цього втручання, особливо залежно від методу корекції, недостатньо вивчені та містять суперечливі результати. Мета - вивчити віддалені наслідки пілороміотомії залежно від методу хірургічної корекції - відкрита (ВПМТ) або лапароскопічна пілороміотомія (ЛПМТ). Матеріали та методи. Первинну оцінку віддалених наслідків провели шляхом аналізу відповідей на запитання Діагностичного опитувальника для педіатричних функціональних шлунково-кишкових порушень, який розіслали 246 пацієнтам та їхнім батькам; відповіді отримали від 169 (68,7%) респондентів, яких і залучили до дослідження. Повторної госпіталізації потребували 57 (33,7%) дітей, яким виконали рентгенологічне обстеження, фіброгастроскопію та ультрасонографію. Статистичне опрацювання результатів дослідження здійснювали з використанням програми «StatPlus: mac», «AnalystSoft Inc.» (version v8). Результати. Середній вік пацієнтів, залучених до дослідження, становив 8,5±0,3 року (межі коливань - від 2 до 18 років). Серед опитаних, від яких отримали відповіді, ВПМТ провели 132 (78,1%) дітям, а ЛПМТ - 37 (21,9%) дітям. Жодних скарг не висловили 102 (60,4%) дитини, зокрема, 81 (61,4%) дитина після ВПМТ і 21 (56,8%) - після ЛПМТ (р=0,6152). Основною скаргою в дітей після пілороміотомії, яка потребувала повторної госпіталізації, був хронічний абдомінальний біль, на що вказали 38 (22,5%) опитаних. При цьому не виявили кореляційної залежності між виникненням хронічного абдомінального болю та віком, в якому діагностований гіпертрофічний пілоростеноз (R=0,183, p=0,2588), тривалістю захворювання (R=0,079, p=0,6275) і масою тіла дитини на момент втручання (R=0,048, p=0,768). Функціональні порушення травного каналу встановили в 15 (8,9%) дітей. У 24 (14,2%) дітей виявили сповільнення пасажу барію кишечником, що в поєднанні з періодичним больовим синдромом засвідчило хронічну спайкову хворобу. За результатами фіброгастроскопії, дуоденогастральний рефлюкс виявили у 18 (10,7%) дітей, який у 5 (2,96%) пацієнтів поєднувався з недостатністю пілорусу і у 12 (7,1%) - із гастритом, а у 17 (10,1%) дітей діагностували гастроезофагеальний рефлюкс. Висновки. Отже, у віддалені терміни після пілороміотомії 33,7% дітей потребували повторної госпіталізації, зумовленої різноманітною патологією шлунково-кишкового каналу. Дуоденогастральний та гастроезофагеальний рефлюкс і хронічна спайкова хвороба найчастіше виявлялися у віддалені терміни після пілороміотомії, а частота їхнього виникнення не залежала від методу хірургічного втручання. Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначеної в роботі установи. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків, дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: