Александр Гнилицкий на «Новой волне»: Художник в конце 1980-х — начале 1990-х

Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Сучасне мистецтво; № 14 (2018); 17-34
Contemporary Art; № 14 (2018); 17-34
ISSN: 2309-8813
2663-0362
Popis: Розглянуто ранній етап творчості українського художника Олександра Гнилицького (1961–2009). Показано, що його твори необхідно розглядати у найтіснішому зв’язку з побутово-історичним контекстом: обставини, час, соціальне й творче середовище. Зазначено, що ранній етап творчості, а згодом й остаточне формування Гнилицького як митця припадають на зламні часи в історії України: на час, коли усталені канони живопису, прописані радянським тоталітарним режимом, виявляються архаїчними та піддаються нищівному сумніву з боку молодого покоління художників. Підкреслено, що творам Гнилицького розглянутого періоду притаманні суб’єктивізм, цитатність, самоіронія, цинічне переосмислення літературних сюжетів, використання прийомів гротеску, мотивів макабричної еротики. На обраному для опрацювання матеріалі був здійснений історико-культурний й мистецтвознавчий аналіз в контексті становлення українського мистецтва кінця 1980-х — початку 1990-х, через що постать художника видається особливо доречною, ніби символізуючи собою власну специфіку цього мистецтва: від несподіваності до епатажу, від складності до гротеску, від непідкупності до відчаю й блюзнірства. Зроблено спробу показати всю непідробну, героїчну жертовність справжнього художника. Це особливо видається красномовним стосовно мистецтва саме сучасного, принципову самооцінку якого зафіксовано у судженнях і висловах його представників. Загальна картина життя і творчості Гнилицького, його постать ідеально вкладається у той ідеал чи радше норматив «авангарду», що йому вже існує формулювання і художнє, й філософське. На прикладі аналізу творів художника показано, зокрема, його творче формування в контексті напряму «Нова хвиля» та угруповання «Паризька комуна».
The early stage of creativity of Ukrainian artist Olexander Gnilitsky (1961–2009) has been studied in the article. It is shown that his works should be viewed in close connection with the historical and everyday context, taking into account the circumstances, time, social and creative environment. It is noted that the early stage of creativity, and eventually the final formation of Gnilitsky as an artist, took place at crucial times in the history of Ukraine—when the established canons of painting prescribed by the Soviet Totalitarian regime prove to be archaic and are subjected to shattering doubt by the younger generation of artists. It is emphasized that the Gnilitsky’s works of the period are characterized with subjectivism, citations, self-irony, cynical rethinking of literary subjects, the use of grotesque techniques, motifs of macabre eroticism. On the material selected for processing, a historical and cultural and art criticism analysis was carried out in the context of the formation of Ukrainian art in the late 1980s and early 1990s, where the artist’s personality seems particularly relevant, since it symbolizes the specificity of this art: from surprise to shock, from complexity to the grotesque, from incorruptibility to despair and even blasphemy. An attempt is made to show all the genuine, heroic sacrifice of a true master. This is particularly eloquent in relation to contemporary art, whose fundamental self-appraisal is fixated in the judgments and statements of its representatives. The general picture of Gnilitsky’s life and work, his personality fit perfectly into the ideal or, rather, the norm of the “avant-garde”, with both its artistic and philosophical definitions. Analyzing the artist’s works shows, in particular, his creative formation in the context of the “New Wave” movement and the “Paris Commune” group.
Рассмотрен ранний этап творчества украинского художника Александра Гнилицкого (1961–2009). Показано, что его произведения следует рассматривать в тесной связи с историко-бытовым контекстом, учитывая обстоятельства, время, социальную и творческую среду. Отмечено, что ранний этап творчества, а впоследствии и окончательное формирование Гнилицкого как художника произошли в переломные времена в истории Украины, — когда устоявшиеся каноны живописи, прописанные советским тоталитарным режимом, оказываются архаичными и подвергаются сокрушительному сомнению со стороны молодого поколения художников. Подчеркнуто, что произведениям Гнилицкого рассматриваемого периода присущи субъективизм, цитатность, самоирония, циничное переосмысление литературных сюжетов, использование приёмов гротеска, мотивов макабрической эротики. На выбранном для обработки материале был осуществлён историко-культурный и искусствоведческий анализ в контексте становления украинского искусства конца 1980-х — начала 1990-х, где личность художника представляется особенно уместной, поскольку символизирует собой специфику этого искусства: от неожиданности к эпатажу, от сложности к гротеску, от неподкупности к отчаянию и даже кощунству. Сделана попытка показать всю неподдельную, героическую жертвенность настоящего мастера. Это особенно представляется красноречивым в отношении искусства именно современного, принципиальная самооценка которого зафиксирована в суждениях и высказываниях его представителей. Общая картина жизни и творчества Гнилицкого, его личность идеально укладывается в тот идеал или, скорее, норматив «авангарда», для которого существуют определения и художественное, и философское. На примере анализа произведений художника показано, в частности, его творческое формирование в контексте направления «Новая волна» и группировки «Парижская коммуна».
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: