СИМУЛЯКРИЗАЦІЯ ГЕРОЯ В АНГЛІЙСЬКОМУ ПОСТРОМАНІ І ПРОБЛЕМА КРИЗИ ІДЕНТИЧНОСТІ
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2016 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Наукові праці. Філологія. Літературознавство; Том 164, № 152 (2011) |
| ISSN: | 2310-9815 |
| Popis: | У статті на прикладі роману Джона Фаулза «Мантіса» розглядається процес симулякризації героя в англійському постмодернізмі. Завдяки підключенню у тексті подвійного коду – базового поетикального принципу постмодернізму – границя переходу від однієї цитати із втраченим маркером авторства до іншої акумулює гру жанрових структур і деформує образ персонажа. Останній представляє у постромані контамінацію відчужених цитат, набір дзеркал, «луна-камеру», за визначенням Р. Барта. Фрагментаризація образу персонажа постає характерною рисою постіндустріальної епохи, знаком кризи людської ідентичності, спробою художнього осмислення нової форми «цивілізованого варварства» – феномена музеєфікації накопичених елементів культури В статье на примере романа Джона Фаулза «Мантисса» рассматривается процесс симулякризации героя в английском постмодернизме. Благодаря подключению в тексте двойного кодирования – ключевого принципа поэтики постмодернизма – граница перехода от одной цитаты с утраченным маркером авторства к другой аккумулирует игру жанровых структур и деформирует образ персонажа. Последний представляет в постромане контаминацию отчужденных цитат, набор зеркал, эхо-камеру, по определению Р. Барта. Фрагментаризация образа персонажа является характерной чертой постиндустриальной эпохи, знаком кризиса человеческой идентичности, попыткой художественного осмысления новой формы «цивилизованного варварства» – феномена музеефикации приобретенных элементов культуры. The article analyses the process of the protagonist’s simulacrization in English postmodernism in John Fowles’s novel «Mantissa». Thanks to the usage of double coding – the key principle of postmodernists poetics – the borderline of transition between one quotation with a lost author’s marker to another one accumulates the play on genre structures and deforms the protagonist’s image. In the postnovel the latter is presented as a contamination of alienated quotations, a set of mirrors, an echo-cell, according to R. Barthes. Fragmentation of the protagonist’s image is a characteristic feature of the post-industrial époque, a sign of human identity crisis and an attempt to artistically reflect on a new form of «civilized barbarism» – the phenomenon of turning the acquired elements of culture into the exhibits of a museum. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|