ФОРМУВАННЯ НЕДОПУСТИМОСТІ ДОКАЗІВ У КОНТЕКСТІ ДОКТРИНИ «ПЛОДІВ ОТРУЄНОГО ДЕРЕВА»

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Uzhhorod National University Herald. Series: Law; Vol. 63 (2021): Uzhhorod National University Herald. Series: Law; 261-265
Научный вестник Ужгородского национального университета. Серия: Право; Том 63 (2021): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 261-265
Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; Том 63 (2021): Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право; 261-265
ISSN: 2307-3322
2664-6153
Popis: The articles analyze the issues of standard permissible indicators, which are the established norms of criminal procedure legislation and the formation of judicial rules of practice, which create the formation of permissible indicators. The domestic legislator establishes a system of standard permissible indicators, which, on the one hand consists largely of 232 international standards of proof, which is gaining a broader understanding, and on the other hand, is widely used in judicial practice, while the history of clarification changes some of them. A significant part of the standard allowable indicators is determined by the rules of Art. 87 of the CPC of Ukraine, devoted to the grounds for recognizing in admissible indicators obtained as a result of a significant violation of human rights and freedoms. The legal model of inadmissibility provided by the CPC of Ukraine tends to its counter parts in the legislation of the Romano-Germanic legal system (CPC of Germany, France), while some features of this institution were also initiated by US and British legislation, in particular, the doctrine of trees», a certain analogue of which his provided for in Part 1 of Art. 87 of the CPC. Definite understanding of the doctrine of «fruit of the felled tree», which reveals any guilt that violates the police constitutional legal citizens, which has none, but simply an in direct connection with the process of identifying, removing and recording indicators, the severity of loss of recent legal force. This means the unconditional in admissibility of available indicators for any assignment established through the collection of indicators, regardless of their nature and degree. The article reveals a number of international standards of admissible indicators sent by the European Court of Human Rights. The range of cases for which the ECtHR in the context of the Convention provides for a response to accept able indicators and the establishment of national courts is revealed. On the basis of the conducted research the system of the international standards of admissible indicators formed in practice of the ECtHR is generalized.
У статті проаналізовано питання стандартів допустимості доказів, що являють собою закріплені нормами кримінального процесуального закону та сформовані у судовій практиці правила, які забезпечують формування судами допустимих доказів. Вітчизняний законодавець закріплює систему стандартів допустимості доказів, яка, з однієї сторони, значною мірою ґрунтується на 232 міжнародних стандартах доказування, набуваючи більш широкого розуміння, а з іншої сторони, знаходить широке використання у судовій практиці, в якій відбувається істотне уточнення змісту окремих з них. Значна частина стандартів допустимості доказів ґрунтується на нормах ст. 87 КПК України, присвячених підставам визнання недопустимими доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Передбачена КПК України правова модель визнання доказів недопустимими тяжіє до її аналогів у законодавстві країн романо-германської правової системи (КПК Німеччини, Франції), утім окремі риси зазначеного інституту також запозичені із законодавства США та Англії, зокрема, доктрина «плодів отруєного дерева», певний аналог якої передбачено ч. 1 ст. 87 КПК. Визначено розуміння доктрини «плодів отруєного дерева», під якою розкривається будь-яке винне порушення поліцейськими конституційних прав громадян, що має не безпосередній, а лише опосередкований зв’язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили. Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від їх характеру й ступеня. У статті розкрито низку напрацьованих ЄСПЛ міжнародних стандартів допустимості доказів. Розкривається коло випадків, за яких ЄСПЛ у контексті Конвенції звертається до питання допустимості доказів та її встановлення національними судами. На основі проведеного дослідження узагальнюється система міжнародних стандартів допустимості доказів, сформованих у практиці ЄСПЛ.
Databáze: OpenAIRE