The results of Latarjet procedure under arthroscopy control

Autor: Golovakha, Maxim, Kuznietsov, Bohdan
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Ортопедия, травматология и протезирование; № 2 (2020); 48-54
ORTHOPAEDICS, TRAUMATOLOGY and PROSTHETICS; № 2 (2020); 48-54
ISSN: 0030-5987
2518-1882
Popis: Latarjet procedure is one of the relevant techniques for the anterior and antero-inferior type of recurrent instability at the shoulder joint with a defect of the articular surface of the glenoid. A deeper study requires arthroscopic modification of this operation to assess its clinical effectiveness. Objective: to conduct a comparative analysis of open and arthroscopic Latarjet procedure, to evaluate intraoperative and postoperative complications and side effects of this surgical technique. Methods: a prospective randomized study was conducted, which included 30 patients: after open Latarjet procedure — 16 (53.3 %), arthroscopic — 14 (46.7 %). The results were evaluated at 3 and 6 weeks, 3–4 and 6–9 months after the operation using x-ray methods, computed tomography, Walch-Duplay and Rowe scales, and intraoperative and postoperative complications were also analyzed. In the case of arthroscopic technique, an increase in the volume of external rotation during the adduction and abduction of the shoulder, an open technique — a decrease (p = 0.01). A decrease of the volume during internal rotation (spinous process) was revealed with the use of both techniques, but with better results after arthroscopic (p = 0.02). Conclusions: when using arthroscopic and open methods of Latarjet procedure, a statistically confirmed equal improvement in results is observed with recurrent instability of the shoulder joint. The results indicate the clinically significant advantages of restoring the function of the shoulder joint, especially external rotation when using the arthroscopic technique of Latarjet procedure in comparison with the open technique.
Операция по Латарже является одной из актуальных техник при переднем и передне-нижнем типах рецидивирующей нестабильности в плечевом суставе с дефектом суставной поверхности гленоида. Более глубокого исследования требует артроскопическая модификация этой операции для оценки ее клинической эффективности.Цель: провести сравнительный анализ открытой и артроскопической операций по Латарже, оценить интраоперационные и послеоперационные осложнения и побочные эффекты этой хирургической техники.Методы: проведено проспективное рандомизированное исследование, в которое включены 30 пациентов: после открытой операции по Латарже — 16 (53,3 %), артроскопической — 14 (46,7 %). Оценивали результаты на 3 и 6-й неделях, через 3–4 и 6–9 мес. с момента операции с использованием рентгенологических методов, компьютерной томографии, шкал Walch-Duplay и Rowe, также анализировали интраоперационные и послеоперационные осложнения.Результаты: при использовании и артроскопической, и открытой методик операции по Латарже обнаружено уменьшение активной передней элевации без статистически значимых отличий (р = 0,85). В случае выполнения артроскопической методики отмечено увеличение объема внешней ротации в приведении и отведении плеча, открытой техники — уменьшение (p = 0,01). Выявлено уменьшение объема внутренней ротации (остистый отросток) при применении обеих методик, но с лучшими результатами после артроскопической (p = 0,02).Выводы: при использовании артроскопической и открытой методик по Латарже наблюдается статистически подтвержденное одинаковое улучшение результатов при рецидивирующей нестабильности плечевого сустава. Полученные результаты указывают на клинически значимые преимущества восстановления функции плечевого сустава, особенно наружной ротации, при использовании артроскопической методики операции по Латарже в сравнении с открытой техникой.
Операція за Латарже є однією з актуальних технік за умов переднього та передньо-нижнього типів рецидивуючої нестабільності в плечовому суглобі з дефектом суглобової поверхні гленоїда. Глибшого дослідження потребує артроскопічна модифікація цієї операції для оцінювання її клінічної ефективності.Мета: провести порівняльний аналіз відкритої й артроскопічної операції за Латарже, оцінити інтраопераційні та післяопераційні ускладнення й побічні ефекти цієї хірургічної техніки.Методи: проведено проспективне рандомізоване дослідження, в яке включено 30 пацієнтів: після відкритої операції за Латарже — 16 (53,3 %), артроскопічної — 14 (46,7 %). Оцінювали результати на 3 та 6-у тижнях, через 3–4 і 6–9 міс. з моменту операції з використанням рентгенологічних методів, комп’ютерної томографії, шкал Walch–Duplay і Rowe, також аналізували інтраопераційні та післяопераційні ускладнення.Результати: у разі використання й артроскопічної, і відкритої методик операції за Латарже виявлено зменшення активної передньої елевації без статистично значущих відмінностей (р = 0,85). За умов виконання артроскопічної методики визначено збільшення обсягу зовнішньої ротації в приведенні та відведенні плеча, відкритої техніки — зменшення (p = 0,01). Виявлено зменшення обсягу внутрішньої ротації (остистий відросток) у разі застосування обох методик, але з кращими результатами після артроскопічної (p = 0,02).Висновки: за умов використання артроскопічної й відкритої методик за Латарже спостерігається статистично підтверджене однакове поліпшення результатів у разі рецидивуючої нестабільності плечового суглоба. Отримані результати вказують на клінічно значущі переваги відновлення функції плечового суглоба, особливо зовнішньої ротації, у разі використання артроскопічної методики операції за Латарже порівняно з відкритою технікою.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: