The purposeful nature of torture: an axiom or a hypothesis already?
Jazyk: | ukrajinština |
---|---|
Rok vydání: | 2019 |
Předmět: | |
Zdroj: | Herald of the Association of Criminal Law of Ukraine; Том 1, № 12 (2019); 33-52 Вестник Ассоциации уголовного права Украины; Том 1, № 12 (2019); 33-52 Вісник асоціації кримінального права України; Том 1, № 12 (2019); 33-52 |
ISSN: | 2311-9640 |
Popis: | Стаття присвячена характеристиці законодавчого постулату щодо конститутивності цілеспрямованого характеру катування. У роботі проаналізовано законодавчі пропозиції щодо відмови від визнання мети катування обов’язковою ознакою основного складу цього злочину. Установлено, що перша нормотворча ініціатива щодо доцільності виведення ознаки мети катування на рівень кваліфікуючих ознак підготовлена та подана на розгляд Верховної Ради України у 2017 р. З того часу та дотепер пролобійовано три аналогічні законопроекти. Зроблено висновок, що обґрунтування останніх лежить у площині необхідності приведення норми, закріпленої ст. 127 КК України, у відповідність до положень ст. 7 Римського статуту міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 р. З огляду на відмінний характер суспільної небезпечності катування як злочину проти людяності і злочину проти здоров’я особи, названі нормотворчі ініціативи визнано недопустимими. Наведено аргументи на користь важливості збереження чинного нормативного підходу у визнанні катування цілеспрямованим діянням. При викладенні останніх наголошено на природі досліджуваного злочину, положеннях міжнародних договорів, тенденції із вирішення зазначеного питання з боку Організації Об’єднаних Націй, підході Європейського суду з прав людини із розмежування катування і нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження та покарання, положеннях законів про кримінальну відповідальність країн європейського та пострадянського простору. Визначено вектор подальшої роботи у посиленні аргументації із необхідності збереження мети катування конститутивною ознакою основного складу цього злочину. Статья посвящена характеристике законодательного постулата о конститутивности целенаправленного характера пытки. В работе проанализированы законодательные инициативы, направленные на отказ от признания цели пытки обязательным признаком основного состава этого преступления. Установлено, что первая законодательная инициатива относительно целесообразности выведения признака цели пытки на уровень квалифицирующих признаков разработана и подана на рассмотрение Верховной Рады Украины в 2017 г. До настоящего времени пролоббировано три аналогичные законопроекты. Сделан вывод о том, что обоснованием указанных инициатив является необходимость приведения нормы, закрепленной в ст. 127 УК Украины, в соответствие с положениями ст. 7 Римского статута международного уголовного суда от 17 июля 1998 г. Учитывая отличный характер общественной опасности пытки как преступления против человечности и преступления против здоровья лица, указанные законодательные инициативы признаны недопустимыми. Приведены аргументы в пользу значимости сохранения действующего нормативного подхода в признании пытки целенаправленным деянием. При изложении последних сделан акцент на природе рассматриваемого деяния, положениях международных договоров, тенденции по разрешению указанного вопроса Организацией Объединенных Наций, подходе Европейского суда по правам человека в разграничении пытки и бесчеловечного, а также унижающего достоинство обращения и наказания, положениях законов об уголовной ответственности стран европейского и постсоветского пространства. Определен вектор последующей работы в усилении аргументации по необходимости сохранения цели пытки конститутивным признаком основного состава этого преступления. The article is devoted to characterization of the legislative postulate regard-ing to the constitutiveness of the purposeful nature of torture. In this article the legislative proposals aimed to refusing to recognize the purpose of torture as a mandatory feature of the main composition of this crime are analyzed. It is established that the first norm-making initiative on the expediency of bringing the feature of the purpose of torture to the level of qualifying features was prepared and submitted for consideration by the Verkhovna Rada of Ukraine in 2017. Since then, three similar legislative bills have been lobbied. It is concluded that the foundation for the letters lies in the field of need of bringing to the norms fixed in Art. 127 of the Criminal code of Ukraine, into accordance with the provisions of article 7 of the Rome Statute of the International Criminal Court of 17 July 1998. Taking the different nature of the public danger of torture as a crime against humanity and a crime against health of a person into account, these norm-making initiatives are considered inadmissible. The arguments in favour of the importance of maintaining the current normative approach in recognizing torture as a purposeful act are presented. In presenting the letters, the nature of the crime under study, the provisions of international treaties, the tendency of resolving this issue by The United Nations, the approach of the European court of Human Rights in differentiation torture and inhuman and degrading, treatment and punishment, the provisions of the laws on criminal responsibility of the European and Post-soviet countries are stressed. The vector of further work in strengthening of argumentation of the need to preserve the purpose of torture as constitutive feature of the main composition of the crime is defined. |
Databáze: | OpenAIRE |
Externí odkaz: |