ПОВТОРНЕ ВИКОРИСТАННЯ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОЇ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ З АДАПТИВНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ, ЯК СПОСІБ ЗБЕРЕЖЕННЯ І ПОПУЛЯРИЗАЦІЇ
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2021 |
| Předmět: | |
| Zdroj: | Сучасні проблеми Архітектури та Містобудування; № 61 (2021); 94-106 Current problems of architecture and urban planning; No. 61 (2021); 94-106 |
| ISSN: | 2077-3455 |
| DOI: | 10.32347/2077-3455.2021.61 |
| Popis: | cultural heritage. Cultural heritage is an exclusive and irreplaceable property and source, and its preservation, as well as its use, must be considered within a process of sustainable urban development planning, creating all the boundaries connected with its use in order to transfer this treasure to future generations in a way that preserves its authenticity. Although, since ancient times, the built environments have changed their purpose to fit modern social needs in a rather pragmatic way. The use of immovable cultural heritage for contemporary purposes, or its renovation and adaptation, today presents a great challenge for architects, urban planners, and relevant protection authorities. The application of technical protection measures on cultural heritage built environment can guarantee their conservation with a limited lifetime, but for long-term existence and ensuring protection it is more satisfactory if they have some modern socially justified use. One of the models of restoration and adaptation of immovable cultural heritage is the model of adaptive reuse, also known as renovation or conversion. The model implies a functional transformation of a building or group of buildings through the adaptation of its inherited physical construction. Based on the assumption that the main purpose of adaptive reuse of immovable cultural heritage is its regeneration and adaptation, as well as creating of a positive reputation, economic growth and promotion of a site, , this article considers the effects and benefits of new purposes that have been reached in the process of adaptation of the inherited built environment through analysis of three European fortifications - Hohenwerfen (Austria), Liubliana Castle (Slovenia) and Carcassona (France). In addition, the paper discusses preventive conservation methods for the restoration and adaptation of this type of properties and heritage in Germany. Today, the building of the Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans in Chernivtsi is used as the main building of Chernivtsi National University named by Yuriy Fedkovich. So, the model of reusing has been practicing her since 1875. But the building didn’t need any adaptation or intervention after its original destination. But after including the building of Residence into the UNESCO World Heritage List, some reorganization issues, connected with tourist infrastructure, became especially relevant. Therefore, study the positive European experience is actual for such type of heritage, where this adaptation process is extremely necessary. В статті висвітлюється процес пристосування та охорони об’єктів нерухомої культурної спадщини. Їх захист, а також використання, повинні розглядатися в процесі планування сталого міського розвитку, встановлюючи всі обмеження, пов'язані з використанням об’єкту, задля вдалого збереження в максимально автентичному вигляді. Використання нерухомої культурної спадщини для нових цілей або її охорони, реконструкції та облаштування представляє сьогодні великий виклик для архітекторів, урбаністів та компетентних служб охорони. Практика показала, що застосування заходів технічного захисту будівель культурної спадщини може забезпечити збереження пам’яток, проте їх тривале використання вважається превентивним методом збереження і є більш сприятливими, особливо маючи соціально виправдану мету. Виходячи з припущення, що основною метою адаптивного повторного використання нерухомої культурної спадщини є її оновлення та облаштування, а також створення позитивного іміджу, економічного прогресу та просування інтересів пам’ятки, в цій статті розглядаються результати та переваги адаптації успадкованого забудованого середовища шляхом аналізу трьох європейських укріплень: об’єктів національної культурної спадщини - Гогенверфен (Австрія), Люблянський замок (Словенія) та об’єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - Каркассон (Франція). Окрім того, в статті проаналізовано успішний досвід охорони спадщини в Німеччині методом превентивної консервації, яка також включає в себе адаптацію та повторне використання. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|