СТАРИННАЯ МУЗЫКА В ФОРТЕПИАННЫХ ТРАНСКРИПЦИЯХ СЕРГЕЯ ЮШКЕВИЧА: ДО 45-РІЧЧЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Scientific herald of Tchaikovsky National Music Academy of Ukraine; No. 130 (2021); 105-118
Науковий вісник Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського; № 130 (2021); 105-118
ISSN: 2522-4190
2522-4204
DOI: 10.31318/2522-4190.2021.130
Popis: Relevance of the study. A new wave of creative interest in the piano transcription combines the constructive and destructive vectors of the development. In the performing sphere the former stimulate the search for original ways of presenting the personal “I”. The destructive influence is connected with the possible hyperbolization of any artistic ideas. The presented problematic situation determines the relevance of the topic of the article: the transcription legacy of the renowned Kharkiv pianist-pedagogue Serhiy Yushkevych still remains little studied in domestic art history.Main objective of the study. The objective of the research is concluded in comprehending the stylistic dominants of S. Yushkevych’s transcriptional approach.Methodology. The research is based on the principles of an integrated approach that motivates appealing to the genre, stylistic, intonation, structural-functional, compositional-dramaturgical and comparative-interpretative methods of analysis. The biographical method is used to provide additional important informational data Results and conclusions. Transcriptions demonstrate not only the aesthetic preferences and stylistic guidelines of a particular era (according to B. Borodin), but also the individual performing and interpreting tendencies of the transcriptor himself. This allows considering transcriptions as the key to understanding a musician’s artistic credo. S. Yushkevych’s transcriptional interests include the works of composers of the Baroque and Romantic eras, Soviet-era music, and Ukrainian folklore; he is attracted by various samples of orchestral, organ-harpsichord and vocal music. The transcriptions of the “Badinerie” collection can be divided into three groups: 1) ancient music; 2) the compositions which in the original are intended for the voice with accompaniment; 3) Ukrainian music. A significant role in understanding the creative search is played by the interpretation of Yushkevych-pianist.The specificity of the transcriptional style of the Kharkiv maestro lies in the ability to create the “sound op-art” with the help of typical formulas of piano technique (similar to the op-art by V. Vasarely). This is reflected in his own system of means of expression, the specifics of the texture and register distribution of the artistic material, the use of polyphony as a technique of additional ornament, the embodiment of various acoustic effects and more. This creates a different type of the pianosound relief. The stylistic features of S. Yushkevych’s transcript handwriting are: the special register framing of the composition, the multi-layered nature of piano texture, the openness to timbre orchestration, the use of quartet writing peculiarities, the tessitura fragmentation of thematic complex, the intonation-motive detailing of musical fabric and a significant freedom from the author’s remarks. The pianism itself is the main “factor of influence” and is a representative of the individual style.
Актуальность исследования. Новая волна творческого интереса к фортепианной транскрипции объединяет конструктивные и деструктивные векторы развития. Первые стимулируют в исполнительской сфере поиск самобытных путей презентации личностного «Я».Деструктивное воздействие связано с возможной гиперболизацией каких-либо художественных идей. Представленная проблемная ситуация определяет актуальность темы статьи: транскрипторское наследие признанного харьковского пианиста-педагога Сергея Юшкевича попрежнему остаётся малоизученным в отечественном музыкознании.Цель исследования — раскрыть стилевые доминанты транскрипторского подхода С. Юшкевича.Методы. Исследование основывается на комплексном подходе, подразумевающем обращение к жанровому, стилевому, интонационному, структурно-функциональному, композиционно-драматургическому и сравнительно-интерпретационному методам анализа. Для предоставления дополнительных информационно-важных сведений задействуется биографический метод.Результаты и выводы. Транскрипции демонстрируют не только эстетические предпочтения той или иной эпохи (по Б. Бородину), но и индивидуальные исполнительскоинтерпретаторские устремления непосредственно самого транскриптора. Это позволяет рассматривать транскрипции как ключ к пониманию художественного credo музыканта. Транскрипторские интересы С. Юшкевича охватывают творчество композиторов эпох барокко и романтизма, музыку советского периода, украинский фольклор; его привлекают разнообразные образцы оркестровой, органно-клавесинной и вокальной музыки. Транскрипции сборника «Badinerie» можно разделить на три группы: 1) старинная музыка; 2) произведения, в оригинале адресованные голосу с сопровождением; 3) украинская музыка. Значимую роль в понимании творческих поисков играет интерпретация Юшкевича-пианиста.Специфика транскрипторского стиля харьковского маэстро состоит в умении создать «звуковой оп-арт» при помощи типичных формул фортепианной техники (по примеру опарта В. Вазарелли). Это отражается в собственной системе выразительных средств, специфике фактурно-регистрового распределения художественного материала, использовании полифоничности как техники дополнительного орнамента, воплощении разных акустических эффектов и т. д. Так создаётся иной тип фортепианно-звукового рельефа. Стилевыми приметами транскрипторского почерка С. Юшкевича являются: особое регистровое обрамление произведения, многослойность фортепианной фактуры, открытость к тембровой оркестровке, использование особенностей квартетного письма, тесситурное дробление тематического комплекса, интонационно-мотивная детализация музыкальной ткани и значительная свобода от авторских указаний. Пианистичность выступает главным «фактором влияния» и оказывается репрезентантом индивидуального стиля
Розглянуто фортепіанні транскрипції старовинної музики, які здійснив сучасний харківський музикант Сергій Юшкевич і опублікував у збірці «Badinerie», зокрема: «Жарт», «Рондо», «Арія» Й. С. Баха, «Старовинна спаньолета» й «Іграшка» Ж. Фарнебі, Другий концерт для двох клавірів А. Солера. Жанр транскрипції часто привертає увагу виконавців. Транскрибування сприяє презентації власного «Я», посилює комунікативний зв’язок між слухачем, «відомою — незнайомою» музикою та її творцем, розкриває нові грані вихідного звукообразу. Транскрипції С. Юшкевича мало досліджені в українському музикознавстві. Мета статті — визначити стильові домінанти транскрипторської техніки. Специфіка матеріалу спонукає застосувати комплексний підхід, залучаючи жанровий, стильовий, інтонаційний, структурнофункціональний, композиційно-драматургічний, порівняльно-інтерпретаційний та біографічний методи. Художня часопросторова дистанційованість музики барокової традиції надає особливої рельєфності авторській манері Юшкевича-транскриптора, яка виражає його естетичні вподобання, виконавську майстерність і художній смак. Значну роль відіграє виконавська інтерпретація транскриптора-піаніста. Апробовані у транскрипціях старовинної музики художні прийоми трапляються і в оригінальних авторських творах, що дає підстави вважати їх характерними ознаками індивідуального стилю. Визначено, що творчість С. Юшкевича зазнала впливу естетики «оп-арту», що виявляється в особливому типі фортепіаннозвукового рельєфу, створеному за принципом зримо-відчутного опукло-увігнутого розгортання. За допомогою типових формул фортепіанної техніки митець створює своєрідну систему виражальних засобів. Характерними ознаками авторського стилю є такі: багатошаровість фактури, регістрове обрамлення, оркестральність, інтонаційно-мотивна деталізація, дроблення тематичного комплексу, інтерпретаційна quasi свобода. Водночас піаністичність постає головним «фактором впливу» і репрезентантом індивідуального стилю.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: