Визначення завдань територіальної оборони України з урахуванням історичних аспектів та досвіду держав-членів НАТО І ЄС

Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Collection of the scientific papers of the Centre for Military and Strategic Studies of the National Defence University; Том 0, № 2-69 (2020); 122-126
Сборник научных трудов Центра военно-стратегических исследований НУОУ имени Ивана Черняховского; Том 0, № 2-69 (2020); 122-126
Збірник наукових праць Центру воєнно-стратегічних досліджень НУОУ імені Івана Черняховського; №2(69) 2020; 122-126
ISSN: 2304-2699
2304-2745
Popis: Changes in the security environment that took place on the European continent in recent years have forced a number of NATO and EU member states to reconsider their approaches to the protection of state sovereignty and territorial integrity. A significant proportion of some EU member states implemented their own defense policy through the organization and preparation of territorial defense, as one of the most economical and effective reserves for maintaining the appropriate level of defense capabilities of their state.For Ukraine, the organization of territorial defense acquires special significance in improving the state defense system, which is currently carried out in conditions of armed confrontation. In determining Ukraine's tasks of territorial defense the attention should be paid to the historical aspects and experience of NATO and EU member states.The purpose of the article is to analyze the historical aspects, the experience of NATO and EU member states to determine the tasks of territorial defense during the development of the draft Law of Ukraine “On Territorial Defense of Ukraine”.Most NATO and EU member states assign additional tasks to territorial defense, in particular:- Ensuring public safety and maintaining public order;- Crime prevention; fight against terrorism;- Participation in information security activities;- Ensuring the security of the population and territories;- Emergency response.A significant proportion of NATO and EU member states do not rule out the performance of the task by patriotic forces to successfully combat action with a possible aggressor in the framework of territorial defense. Such tasks can include:- Carrying out sabotage operations in the rear of the enemy to destroy or decommission its military facilities;- Adjustment of blows and fire of missile and artillery means on the enemy;- Release of hostages and prisoners of war;- Disorganization of the work of the occupying authorities;- Conducting information activities among the population in the temporarily occupied territories.
Изменения в среде безопасности, которые произошли на европейском континенте в течение последних лет, заставили ряд государств НАТО и ЕС пересмотреть свои подходы к вопросу защиты государственного суверенитета и территориальной целостности. Значительная часть из них реализует свою собственную оборонную политику через организацию и подготовку территориальной обороны, как с наиболее экономичных и эффективных резервов поддержания на должном уровне обороноспособности своего государства.Для Украины организация территориальной обороны приобретает особое значение при совершенствовании системы обороны государства, которое в настоящее время осуществляется в условиях вооруженного противостояния. Поэтому, в ходе определения задач территориальной обороны Украины стоит обратить внимание на исторические аспекты и опыт государств-членов НАТО и ЕС.Целью статьи является анализ исторических аспектов, опыта государств-членов НАТО и ЕС для определения задач территориальной обороны в ходе отработки проекта Закона Украины “О территориальной обороне Украины”.Большинство государств-членов НАТО и ЕС на территориальную оборону возлагают дополнительные задачи, в частности: обеспечение общественной безопасности и охрану общественного порядка; противодействие преступности; борьба с терроризмом участие в деятельности по обеспечению информационной безопасности; обеспечение безопасности населения и территорий; ликвидация последствий чрезвычайных ситуаций.Значительная часть государств НАТО и ЕС для успешной борьбы с возможным агрессором в рамках территориальной обороны не исключают задачи, выполнение которых возлагаются на патриотические силы сопротивления. К таким задачам относятся: проведение диверсионных действий в тылу противника по уничтожению или выводу из строя его военных объектов; корректировка ударов и огня ракетно-артиллерийских средств по противнику; освобождение заложников и военнопленных; дезорганизация работы органов оккупационной власти; ведение информационной деятельности среди населения временно оккупированных территориях.
Зміни у безпековому середовищі, які відбулися на європейському континенті впродовж останніх років, змусили низку держав-членів НАТО і ЄС переглянути свої підходи до питання захисту державного суверенітету і територіальної цілісності. Значна частка з них реалізує свою власну оборонну політику через організацію та підготовку територіальної оборони, як із найбільш економічних та ефективних резервів підтримання на належному рівні обороноздатності своєї держави.Для України організація територіальної оборони набуває особливого значення при удосконаленні системи оборони держави, що нині здійснюється в умовах збройного протистояння. Тому, у ході визначення завдань територіальної оборони України варто звернути увагу на історичні аспекти та досвід держав-членів НАТО і ЄС.Метою статті є аналіз історичних аспектів, досвіду держав-членів НАТО і ЄС для визначення завдань територіальної оборони у ході відпрацюванні проєкту Закону України “Про територіальну оборону України”.Більшість держав-членів НАТО і ЄС на територіальну оборону покладають додаткові завдання, зокрема: забезпечення громадської безпеки та охорону громадського порядку; протидію злочинності; боротьбу з тероризмом; участь у діяльності із забезпечення інформаційної безпеки; забезпечення безпеки населення і територій; ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.Значна частка держав-членів НАТО і ЄС для успішної боротьби з можливим агресором в рамках територіальної оборони не виключають завдання, виконання яких покладаються на патріотичні сили руху опору. До таких завдань відносяться: проведення диверсійних дій в тилу противника зі знищення або виведення з ладу його військових об’єктів; коригування ударів і вогню ракетно-артилерійських засобів по противнику; визволення заручників і військовополонених; дезорганізація роботи органів окупаційної влади; ведення інформаційної діяльності серед населення на тимчасово окупованих територіях.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: