| Popis: |
У статті акцентовано увагу на тому, що наразі громадська думка соціально активних верств населення, в переважній більшості, формується на підставі не критичного, а суб’єктивного («споживацького») аналізу отриманої інформації. Реалії сьогодення свідчать, що основним джерелом її походження є мережа Інтернет: електронні засоби масової інформації і, в першу чергу, відповідні соціальні мережі. При цьому, керуючись положеннями чинного законодавства, притягнути особу до юридичної відповідальності за поширення фейкової інформації, яка здатна впливати на формування громадської думки, антидержавницьких поглядів тощо є досить проблематичним. Беручи до уваги можливе виникнення проблемних питань, пов’язаних зі «зловживанням правом» в процесі притягнення потенційно винної фізичної особи до юридичної відповідальності, зроблено висновок про те, що вказану діяльність доцільно, в першу чергу, спрямувати на розробку механізму співпраці держави з власниками найбільш рейтингові соціальні мереж. Адже, як свідчить статистика, саме вони, в переважній більшості випадків, є майданчиками для поширення фейку. На підставі критичного аналізу наявної інформації зроблено висновок про те, що за певних умов можливо тимчасово обмежити окремі права заради збереження національного суверенітету (наприклад, проведення антитерористичної операції, введення правового режиму «військовий стан» тощо). У тому числі вказане стосується й права на свободу слова. При цьому, зважаючи на міжнародний досвід та значний суспільний резонанс, обумовлений можливістю впливати на вищевказане конституційне право, першочергові напрямки держави повинні полягати у закріпленні на законодавчому рівні чітких обов’язків саме для суб’єктів, які є власниками «майданчиків» для поширення фейку. Законотворча діяльність та державна політика у вказаній сфері повинна бути спрямована на нормативно-правовому визначенню основних дефініцій в окресленій сфері; передбачення можливостей застосування Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення чи іншим уповноваженим суб’єктом санкції для тих мовників (операторів надання послуг, власників соціальної мережі тощо), які не вжили усіх передбачених законом способів реагування на поширення фейкової інформації; розробки механізму блокування в соціальних мережах інформації, на яку надійшли скарги, на час перевірки її достовірності тощо. |
