The notion of post-non-classical practices in the contemporary philosophical discourse
| Autor: | Nikolaenko, N. |
|---|---|
| Jazyk: | ukrajinština |
| Rok vydání: | 2014 |
| Předmět: |
габитус
transdisciplinarity трансдисциплінарність постнекласична раціональність Post-non-classical rationality постнекласичні практики междисциплинарность interdisciplinarity міждисциплінарність габітус постнеклассическая рациональность постнеклассические практики трансдисциплинарность general appearance Post-non-classical practice |
| Zdroj: | Вісник НТУУ «КПІ». Філософія. Психологія. Педагогіка: збірник наукових праць |
| Popis: | Цивізаційна ситуація XXI ст. істотно пов’язана з можливостями, що розгортаються на основі сучасних технологій. Постають нові типи практик, які визначають як «постнекласичні практики». Останніми роками такі практики є предметом дослідження в галузі філософії науки. У даній статті автор ставить собі за мету представити феномен таких практик в контексті проблемних позицій стосовно визначення їх рис та особливостей. Мова йде про виникнення нових практичних вимірів у відношенні суб’єкта та об’єкта, людини та природи, які реалізують пізнавальне та практичне ставлення до складних систем, оскільки попередні види практик, що ґрунтувалися на класичній раціональності, виявили свою обмеженість. Зазначається, що вивчення постнекласичних практик здійснюється на основі міждисциплінарних та трансдисциплінарних процесів, оскільки досліджуються складні системи, що саморозвиваються та самоорганізуються (живе, людина). Отже, їх вже не може вивчати одна наука або їх сукупність – потрібні міжнаукові та транснаукові методології. На підставі проаналізованих точок зору робиться висновок про визначення поняття постнекласичних практик як багатовимірного як за змістом, так і за значимістю у наукових дослідженнях та бутті людини. Поява постнекласичних практик розглядається як наслідок обмеженості класичних практик у ставленні до складних об’єктів, якими є живі системи, суспільство, людина, свідомість тощо. Специфіка постнекласичних практик виявляється у введенні та врахуванні особистості дослідника, а не просто суб’єкта дії, у здатності таких практик передбачати власні зміни в залежності від змін зовнішнього світу. The civilization development in the XXI century is significantly connected with the opportunities that provide modern technology. This period is marked by the new types of practices appearance that are defined as "Post-non-classical practices." In recent years, such practices are the subject of research in Philosophy. This paper aims to present the phenomenon of such practices in the context of problem vision concerning the definition of their features and characteristics. This is the emergence of new practical measurement concerning the subject and the object, a human being and nature that realize cognitive and practical attitude toward the complex systems as the previous practices being based on classical rationality displayed their limitations. The study proved that the Post-non-classical practices are based on interdisciplinary and transdisciplinary processes as they are complex and self-organizing systems (live, people). Therefore, they can not be studied by a particular science or a combination of sciences, i.e. there is a need in interdisciplinary methodology. The article concludes that the definition of Post-non-classical practices is multidimensional in the content and in stated its importance in scientific research and human beings’ life. The Post-nonclassical practices are appeared to be a consequence of the classical practices limitations in relation to complex objects that are living systems, society, people, consciousness etc. Specificity of Post-non-classical practices appears in the introduction and consideration of the researcher’s individuality and not just as a subject of action, in the ability of such practices to be changeable in compliances with the transformations of the external world. Цивилизационная ситуация XXI ст. существенно связана с возможностями, которые разворачиваются на основе современных технологий. Появляются новые типы практик, которые определяют как "постнеклассические практики". В последние годы такие практики являются предметом исследования философии науки. В данной статье автор ставит перед собой цель представить феномен таких практик в контексте проблемных позиций относительно определения их черт и особенностей. Речь идет о возникновении новых практических измерений в отношении субъекта и объекта, человека и природы, которые реализуют познавательное и практическое отношение к сложным системам, поскольку предыдущие виды практик, которые основывались на классической рациональности, выявили свою ограниченность. Отмечается, что изучение постнеклассических практик осуществляется на основе междисциплинарных и трансдисциплинарных процессов, поскольку исследуются сложные системы, которые саморазвиваются и самоорганизуются (живое, человек). Следовательно, их уже не может изучать одна наука или их совокупность – нужны межнаучные и транснаучные методологии. На основании проанализированных точек зрения делается вывод об определении понятия постнеклассических практик как многомерного как по содержанию, так и по значимости в научных исследованиях и существовании человека. Появление постнеклассических практик рассматривается как следствие ограниченности классических практик в отношении к сложным объектам, которыми являются живые системы, общество, человек, сознание и тому подобное. Специфика постнеклассических практик оказывается в введении и учитывании личности исследователя, а не просто субъекта действия, в способности таких практик предусматривать собственные изменения в зависимости от изменений внешнего мира. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|