| Popis: |
У статті розглянуто емпатію як інструмент просоціальної поведінки із залученням дискурсивного аналізу. З огляду на сучасні теоретичні інтерпретації емпіричних даних, що являють собою прагматичний аспект емпатії, у праці зроблено спробу довести, що в мовній свідомості пробудження, надання та прийняття емпатії базуються на когнітивних процесах ідентифікації, інкорпорації, реверберації та роз'єднання. Ці процеси є етапами емпатійного дискурсивного акту і наводять на думку про його ритуалістичність. В статье рассматривается эмпатия как инструмент просоциального поведения с привлечением дискурсивного анализа. Учитывая современные теоретические интерпретации эмпирических данных, представляющих прагматический аспект эмпатии, в работе предпринята попытка доказать, что в языковом сознании пробуждение, предоставление и принятие эмпатии базируются на когнитивных процессах идентификации, инкорпорации, реверберации и разъединения. Данные процессы являются этапами эмпатического дискурсивного акта и наводят на мисль о его ритуалистичности. The article considers empathy as an instrument of prosocial behavior with the involvement of discursive analysis. Taking into account the current theoretical interpretations of empirical data representing the pragmatic aspect of empathy, the paper attempts to prove that in the language consciousness, elicitation, giving, and acceptance of empathy are based on the cognitive processes of identification, incorporation, reverberation, and detachment. These processes are stages of the empathic discursive act and suggest the thought of its rituality. |
