| Popis: |
The paper outlines identifies ways of studying cohesion, the results of which will be valid to predict future vectors of development of modern languages. Стаття присвячена дослідженню ментального омовлення концепту онтогносеологічного судження. Методологічною основою дослідження є розгляд проблематики з позицій сучасної когнітивно-дискурсної парадигми та філософії мови. На тлі концепції функцій мови детальна класифікація яких дається у статті, із урахуванням психолінгвістичних аспектів цих функцій сформульоване основне завдання дослідження – реконструкція на переломі метафізики і лінгвістики дієслова-зв’язки “Є”. Зв’язка має три функції: когезивну, асерційну и афірмативну The present article analyses ontognoseological duality, linguistics and logical concept of being. The article deals with the reality and truth are rather complicated due to different interpretations of referent both inphilosophy and in linguistics. The study was performed in line with the general linguistic and psycholinguistic research. Herein the actual, real existence of concrete object is sought after. Reality works in the existential judgment: “A exists”. Significant attention is been paid due to the basic understanding of existential reality, which is either explicitly affirmed or implicitly assumed. The essential moment of the judgment-sentence becomes apparent: it is the affirmation of existing reality, which is primarily given in an existential judgment. Hence – the essential cohesion, assertion and affirmation ideally go as a team with the verb to be. The copula verb is involved in the play on social and linguistic experience. Speech function is caused by corresponding thinking and is actualized in innovative speech-referents. Genuine function is the affirmation of the phenomena. The latter make it possible to verbalized real and analogical being. The analysis concludes as following: the meaning of the basic of a real notion of being is to emphasize an abstract idea in various endozones. The authors claim that the assertion of the concordance or discordance of judgmental cognition is adequately predicated. Статья посвящена исследованию ментального оязыковления концепта онтогносеологического суждения. Методологической основой исследования является рассмотрение проблематики с позиций современной когнитивнодискурсной парадигмы и философии языка. На фоне концепции функций языка подробная классификация которых дается в статье, с учетом психолингвистических аспектов этих функций сформулирована основная задача исследования – реконструкция на стыке метафизики и лингвистики глагола-связки «Есть». |
