| Popis: |
DOI https://doi.org/10.32838/2710-4656/2022.2-2/06 Статтю присвячено дослідженню індивідуально– авторських неологізмів як способу пере- кладу сучасної англомовної романтичної прози. Матеріалом слугують романи «Найкраще в мені» Ніколаса Спаркса та «До зустрічі з тобою», «Дівчина, яку ти покинув» Джоджо Мойєс. Метою статті є аналіз способів передачі значення лексем за допомогою утворення оказіоналізмів, які полягають у застосуванні традиційних словотвірних моделей або вико- ристання перекладацьких трансформацій. Методи дослідження: метод систематизації й лінгвістичного спостереження – для визначення особливостей перекладу егологізмів; метод структурного аналізу – для визначення контексту та встановлення адекватності перекладу; описовий метод – для інтерпретації значення авторських неологізмів; метод контексту- ально–семантичного аналізу – для визначення контексту вживання оказіоналізмів. Актуаль- ність роботи зумовлена недостатнім вивченням функціонування в мові оказіональної лек- сики, принципів її утворення та відсутністю через належність оказіоналізмів до лакунарних одиниць (словотвірна похідність, контекстуальна залежність та експресивність) загально- прийнятих способів точної передачі при перекладі значень таких новотворів. Інтерпрета- цію індивідуально–авторських неологізмів, для яких характерними є функціональна одноразо- вість і ненормативність, неможливо здійснити, не проаналізувавши перекладні відповідники цільовою мовою. The article deals with the study of individual author’s neologisms as a way of translating contemporary English romance novels. The sources of illustrative material are the novels The Best of Me by Nicholas Sparks and Me Before You, The Girl You Left Behind by Jojo Moyes. The aim of the article is the analysis of methods to convey the meaning of lexemes by means of forming occasionalisms, comprising the application of common models for word formation or the usage of translation transformations. The research methods: the method of systematization and linguistic observation serves to identify the peculiarities of translating egologisms; the method of structural analysis is used for determining the context and establishing the adequacy of translation; the descriptive method is necessary for interpreting the meaning of the author’s neologisms; the method of contextual and semantic analysis serves to determine the context of the use of occasionalisms. The relevance of research is conditioned by the insufficient study of occasional lexis functioning in the language, principles of its formation and by the absence of generally accepted methods of accurate conveying the meaning of such neologisms in the course of translation due to their features of lacunar units (derivative nature, contextual dependence, and inherent expressiveness). |
