| Popis: |
Реформування законодавства України у сфері охорони здоров’я до європейських стандартів є наслідком не стільки євроінтеграційного процесу, на скільки виснаженням застарілої системи управління, яка демонструвала свою неефективність та неспроможність надання якісних медичних послуг в призмі сучасного життя. Концепцією реформи фінансування системи охорони здоров’я, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 1013-р, зазначається, що дисфункціональність діючої системи спричинена специфікою її організації та фінансування. На сьогодні в Україні досі діє успадкована від СРСР командно-адміністративна модель охорони здоров’я. Фінансування зазначених закладів здійснюється за жорстким постатейним кошторисом на основі застарілих інфраструктурних нормативів. Це позбавляє керівників закладів охорони здоров’я управлінської гнучкості та не сприяє мотивації до покращення результату. Міжнародний досвід, рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров’я (далі – ВООЗ), а також дослідження специфіки використовуваної сьогодні моделі системи охорони здоров’я України свідчать, що єдиним способом забезпечити якісний медичний захист без фінансового стресу для громадян є перехід до фінансування медицини за страховим принципом [1]. |
