| Popis: |
У статті розглядається архетип шляху в постмодерністському романі Дж. Барнса “Історія світу в 10 ½ розділах”. Всі частини роману об’єднано старозаповітним міфом про потоп і мотивом подорожі. Мета статті – показати, що Дж. Барнс навмисне руйнує універсальні моделі потопу та архетип шляху, продукує нові гіпотези з приводу людських істин та уявлень. З’ясовано, що в процесі оповіді формується негативна оціночна модель шляху, як такого, що веде в нікуди. При цитуванні документа, використовуйте посилання http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29369 В статье рассматривается архетип дороги в постмодернистском романе Дж.Барнса "История мира в 10 1/2 главах". Все части романа объединены старозаветным мифом о потопе и мотивом путешествия. Цель статьи - показать, что Дж.Барнс специально разрушает универсальные модели потопа и архетипа дороги.Выявлено, что в процессе рассказа формируется негативная оценочная модель дороги, как таковой, что ведет в никуда. При цитировании документа, используйте ссылку http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29369 The article deals with the archetype of the way from a postmodernist novel A History of the World in 10 ½ Chapters by Julian Barnes. All parts of this novel are united with the myth of Flood and motive of travelling. The aim of this article is to show that J. Barnes intentionally destroys the universal models of Flood and the archetype of the way, forms new hypothesis concerning human truth and conception. It is established, that during the narration the negative model of the archetype of the way, which leads nowhere is formed. When you are citing the document, use the following link http://essuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/29369 |
