| Popis: |
У статті досліджуються лінгвокультурологічні особливості сприйняття чорного кольору у різних етнокультурах. В лінгвокульторологічному контексті західної ментальності чорний колір символізує зло, смерть, траур, жалобу. У східних культурах навпроти білий колір уособлює вічну зміну світла – темряви, життя – смерті, кохання – розставання, завдяки чому є можливим існування усіх філософських речей у світі. Встановлюється таксономія лінгвістичного поєднання слова „чорний“. В залежності від важливості тих чи інших кольорів та їх відтінків в повсякденному житті народа деякі з них можуть мати більше чи менше відображення у мові. Здатність по-різному сприймати колір має динаміку у залежності від настрою та віку людини. Аналізується кваліа, тобто ментальнопсихічне суб’єктивне сприйняття чорного кольору. Емоції у якості психічних явищ когнітивної діяльності людини, що відображають суб’єктивне оцінне відношення до існуючих або можливих ситуацій, ще мало вивчені та розуміються вченими з найрізноманітніших точок зору. В статье исследуются лингвокультурологические особенности черного цвета в разных этнокультурах. В лингвокультурологическом контексте западной ментальности чёрный цвет, как правило, символизирует зло, смерть, траур, печаль. В восточных культурах напротив белый цвет олицетворяет печаль, смерть, тоску. Использование этого контраста цветов: черный – белый символизирует вечную смену света – тьмы, жизни – смерти, любви – расставания, благодаря чему является возможным существование всех философских вещей в мире. Устанавливается таксономия лингвистической сочетаемости слова „черный“. В зависимости от важности тех или иных цветов и их оттенков в обыденной жизни народа некоторые из них могут иметь большее или меньшее отражение в языке. Способность по-разному воспринимать цвет имеет динамику в зависимости от настроения и возраста человека. Анализируется квалиа, т.е. ментально-психическое субъективное восприятие черного цвета. Эмоции в качестве психических явлений когнитивной деятельности человека, отражающих субъективное оценочное отношение к существующим или возможным ситуациям, изучены мало и понимаются разными авторами с самых разнообразных точек зрения. Im Artikel werden Qualia oder linguistisch-kulturelle Besonderheiten der Wahrnehmung der schwarzen Farbe in verschiedenen Ethnokulturen erforscht. Im linguokulturellen Kontext der westeuropäischen Mentalität verkörpert die schwarze Farbe in der Regel Trauer, Tod, das Böse, Demut. Die Benutzung des Kontrastes schwarz – weiß symbolisiert den ewigen Wechsel Licht – Finsternis, Leben – Tod, Liebe – Abschied, wodurch alle philosophischen Dinge in der Welt existieren können. Durch die Analyse der literarischen Texte wird die linguistische Verbindung des Wortes „schwarz“ hergestellt. Im Zusammenhang zur Wichtigkeit jener oder anderer Farben und Schattierungen im Alltagsleben können einige davon mehr oder weniger in der Sprache widergespiegelt werden. Die Fähigkeit auf unterschiedliche Weise die Farben wahrzunehmen, hat die Dynamik anhängig von der Stimmung, dem Alter, der Bildung, der Besonderheiten der Natur und des Klimas der Menschen. Es werden auch Qualia oder die mental-psychische subjektive Wahrnehmung der schwarzen Farbe analysiert. Die Emotionen als psychische Erscheinungen der kognitiven Tätigkeit des Menschen, die ein subjektives Bewertungsverhältnis zu existerenden und möglichen Situationen widerspiegeln, sind wenig erforscht und werden unterschiedlich von Autoren, die andere Länder, andere Weltseiten vertreten, begriffen. Mit diesem Problem haben sich J.W. Goethe, J. Itten, H. Kuppers, W.I. Scherzl, D. Dennet, W. Kandinski und andere beschäftigt. |
