Хронічний біль у онкохворих

Autor: Moisieienko, Anastasiia, Marchuk, Oleksandr, Lisnyy, Ivan, Dmytriiev, Dmytro
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Medicina bolu; Том 7 № 2 (2022): Pain Medicine; 4-17
Pain medicine; Vol. 7 No. 2 (2022): Pain Medicine; 4-17
ISSN: 2519-2752
2414-3812
DOI: 10.31636/pmjua.v7i2.1
Popis: Background. Pain is a complex clinical sign that is highly variable in both intensity and perception by patients. Often, a combination of symptoms and signs can indicate a pain syndrome specific to oncology. Virtually all patients with malignant diseases experience recurrent episodes of acute pain, which may accompany previous surgery, invasive procedures, or complications such as pathologic fractures or disease progression. Chronic pain is a huge economic burden on society, both in terms of health care and lost productivity.Effective treatment of chronic pain results in significant improvements in general and psychological wellbeing and functioning of cancer patients and reduces the burden of chronic pain on health services.The purpose is to clarify the problems of the prevalence of chronic pain in cancer patients, the complexity and variability of the pathophysiological mechanisms of the development of pain syndrome, to consider modern approaches to the management of patients with chronic pain.Materials and methods. Modern foreign guidelines for the management of cancer patients with pain syndrome, written in English, data from metaanalyses, reviews and clinical studies were used.Conclusions. Data from a 2016 crosssectional study to determine the prevalence and impact of depression on health care costs in patients with complex chronic pain indicated that patients with chronic pain are at increased risk of developing depressive disorder of varying severity. About onethird of the study sample had major depression, and the overall prevalence of depression among individuals with chronic pain was higher than 50% [3].Up to 75% of all cancer patients with chronic pain have nociceptive (somatic or visceral) or neuropathic syndromes, which are a direct consequence of the development and progression of the neoplasm. Other causes include anticancer drugs and disorders unrelated to the disease or its treatment.Several systems are used to classify the pain syndrome, in particular — ECS-CP, IASP, ACTTION-APS.Today, in the management of cancer patients with chronic pain, the WHO threestep analgesic ladder is used: the first two steps are paracetamol and NSAIDs, mild opioids (control of mild and moderate pain), the third is opioids. The selection of opioids, their dosage and titration features should take into account the individual characteristics of the patient in order to avoid overdose and addiction.In addition to the abovementioned drugs, studies are being conducted to determine the effectiveness and feasibility of using medical cannabis as an alternative means, the use of which will improve the general condition of patients by relieving pain, and preventing the development of opioid addiction.Interventional techniques (neurolytic blockades, neuraxial infusions, trigger point injections, spinal cord stimulation, intrathecal drug administration, and vertebral augmentation) are also used to control chronic pain. The application of physical and psychosocial methods in the comprehensive management of such patients is studied.
Актуальность. Боль – это комплексный клинический признак, в значительной мере вариабельный как в интенсивности, так и в ощущении пациентами. Часто совокупность симптомов и признаков может свидетельствовать о специфическом для онкопатологии болевом синдроме. Практически все пациенты со злокачественными заболеваниями испытывают повторяющиеся эпизоды острой боли, которые могут сопровождать перенесенное хирургическое вмешательство, инвазивные процедуры или осложнения, такие как патологические переломы или пролонгация заболевания. Хроническая боль является огромным экономическим бременем для общества как с точки зрения медицинского обслуживания, так и с точки зрения потери производительности.Эффективное лечение хронической боли приводит к значительному улучшению общего и психологического состояния и функционирования онкологических пациентов и уменьшит тяжесть хронической боли для служб здравоохранения.Цель. Выяснить проблематику распространенности хронической боли у онкологических пациентов, сложность и вариабельность патофизиологических механизмов развития болевого синдрома, рассмотреть современные подходы к менеджменту пациентов с хронической болью.Материалы и методы. При написании были использованы современные иностранные гайдлайны по ведению онкологических пациентов с болевым синдромом, написанные на английском языке, данные метаанализов, обзоров и клинических исследований. Выводы. Данные перекрестного исследования за 2016 год, целью которого было определение распространенности и влияния депрессии на расходы на здравоохранение у пациентов со сложными хроническими болями, свидетельствовали, что пациенты с хронической болью имеют повышенную склонность к развитию депрессивного расстройства различной степени тяжести. Около трети выборки исследования имели тяжелую депрессию, а общая распространенность депрессии среди лиц с хронической болью достигала более 50% [3].До 75 % всех онкологических больных с хронической болью имеют ноцицептивные (соматические либо висцеральные) или нейропатические синдромы, которые являются прямыми последствиями развития и прогрессирования новообразования. Другими его причинами являются противоопухолевые препараты и нарушения, которые не связаны с заболеванием или его лечением.Для классификации болевого синдрома используют несколько систем, в частности — ECS-CP, IASP, ACTTION-APS.На сегодня в ведении онкологических больных с хронической болью применяется трехступенчатая анальгетическая лестница, предложенная ВОЗ: первые две ступеньки — парацетамол и НПВС, легкие опиоиды (контроль легкой и умеренной боли), третья — опиоиды. Подбор опиоидов, их дозировка и особенности титрования должны происходить с учетом индивидуальных особенностей пациента во избежание передозировки и возникновения зависимости. Кроме вышеуказанных препаратов, проводятся исследования по определению эффективности и целесообразности применения медицинского каннабиса как альтернативного средства, использование которого позволит как улучшить общее состояние пациентов путем ослабления боли, так и предупреждать развитие опиоидной зависимости.Для контроля хронической боли используются также интервенционные методики (нейролитические блокады, нейроаксиальные инфузии, инъекции в триггерную точку, стимуляция спинного мозга, интратекальное введение лекарства и аугментация позвонков). Изучается применение физических и психосоциальных методик в комплексном ведении таких больных.
Актуальність. Біль – це комплексна клінічна ознака, значно варіабельна як в інтенсивності, так і у відчутті пацієнтами. Часто сукупність симптомів і ознак може свідчити про специфічний для онкопатології больовий синдром. Практично всі пацієнти зі злоякісними захворюваннями відчувають повторювані епізоди гострого болю, які можуть супроводжувати перенесене хірургічне втручання, інвазивні процедури або ускладнення, такі як патологічні переломи або пролонгацію захворювання. Хронічний біль є величезним економічним тягарем для суспільства як з точки зору медичного обслуговування, так і з точки зору втрати продуктивності.Ефективне лікування хронічного болю призводить до значного покращення загального і психологічного стану та функціонування онкологічних пацієнтів і покликане зменшити тягар хронічного болю для служб охорони здоров’я.Мета. Висвітлити проблематику поширеності хронічного болю в онкологічних пацієнтів, складність і варіабельність патофізіологічних механізмів розвитку больового синдрому, розглянути сучасні підходи до менеджменту пацієнтів із хронічним болем.Матеріали та методи. Під час написання було використано сучасні іноземні настанови з ведення онкологічних пацієнтів із больовим синдромом, написані англійською мовою, дані метааналізів, оглядів і клінічних досліджень.Висновки. Дані перехресного дослідження за 2016 рік, метою якого було визначення поширеності та впливу депресії на витрати на охорону здоров’я у пацієнтів зі складним хронічним болем, свідчили, що пацієнти з хронічним болем мають підвищену схильність до розвитку депресивного розладу різного ступеня тяжкості. Близько третини вибірки дослідження мали важку депресію, а загальна поширеність депресії серед осіб із хронічним болем сягала вище 50 % [3]. До 75 % усіх онкологічних хворих, які мають хронічний біль, мають ноцицептивні (соматичні або вісцеральні) або нейропатичні синдроми, які є прямими наслідками розвитку та прогресування новоутворення. Іншими причинами його є протипухлинні препарати і розлади, не пов’язані із захворюванням або його лікуванням. Для класифікації больового синдрому використовують декілька систем, зокрема — ECS-CP, IASP, ACTTION-APS.На сьогодні у веденні онкологічних хворих із хронічним болем застосовується трьохступінчаста аналге-тична драбина, запропонована ВООЗ: перші дві сходинки — парацетамол і НПЗЗ, легкі опіоїди (контроль легкого та помірного болю), третя — опіоїди. Підбір опіоїдів, їхнє дозування й особливості титрування по-винні відбуватись із урахуванням індивідуальних особливостей пацієнта з метою уникнення передозування й виникнення залежності. Окрім вищевказаних препаратів, проводяться дослідження з визначення ефективності й доцільності за-стосування медичного канабісу як альтернативного засобу, використання якого дозволить як покращити загальний стан пацієнтів шляхом послаблення болю, так і попередити розвиток опіоїдної залежності. Для контролю хронічного болю використовуються також інтервенційні методики (нейролітичні блокади, нейроаксіальні інфузії, ін’єкції в тригерну точку, стимуляція спинного мозку, інтратекальні введення ліків та аугментація хребців). Вивчається застосування фізичних і психосоціальних методик у комплексному веденні таких хворих.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: