Клініко-генетичні варіанти синдрому Тернера та обґрунтування вибору їх лікування

Rok vydání: 2017
Předmět:
Zdroj: Клінічна ендокринологія та ендокринна хірургія; № 1(57) (2017); 51-62
Clinical endocrinology and endocrine surgery; № 1(57) (2017); 51-62
Клиническая эндокринология и эндокринная хирургия; № 1(57) (2017); 51-62
ISSN: 2519-2582
1818-1384
DOI: 10.24026/1818-1384.1(57).2017.97011
Popis: Вступ. Основним клінічним проявом синдрому Тернера (СТ) є низькорослість, яку спостерігають у 98-100% хворих. За каріотипу 45,Х у дівчат вторинні статеві ознаки не розвиваються, може бути різний ступінь затримки їхнього розвитку у разі мозаїцизму. Фенотипові прояви СТ мають значну варіативність за різних варіантів каріотипу, що ускладнює діагностику, особливо, у разі мозаїцизму. У доступній літературі немає даних щодо індивідуального підходу до призначення терапії препаратами рекомбінантного гормону росту (рГР) дівчатам із СТ. Мета дослідження – визначити клініко-генетичні варіанти СТ у дівчат допубертатного і пубертатного віку і особливості їх фізичного, статевого розвитку, соматотропної функції для визначення індивідуальних показань до гормональної терапії розладів росту і статевого розвитку. Матеріали і методи. Проведено аналіз реєстру, до якого увійшли 566 дітей із СТ за 12 років. Також проведене детальне обстеження 150 дівчат із СТ, під час якого вивчали фенотипові прояви СТ, показники фізичного і статевого розвитку, стан соматотропної функції, ефективність лікування дітей різного віку препаратами рГР. Результати та обговорення. Визначено клініко-генетичні варіанти СТ в дівчат допубертатного і пубертатного віку. Найбільша кількість хворих допубертатного віку з СТ мають нанізм у поєднанні з фенотиповими ознаками високої значимості та каріотип 45,Х, найменша частка – затримку росту в поєднанні з фенотиповими ознаками низької значимісті та каріотип 45,Х/46,ХХ. Найбільша частка хворих пубертатного віку з СТ мають нанізм за відсутності ознак самостійного справжнього статевого розвитку і каріотип 45,Х, найменша – затримку росту і ознаки самостійного статевого розвитку. Частковий або повний дефіцит СТГ виявлено в 35,65% хворих на СТ різного віку, які входять до клініко-генетичних варіантів із наявністю нанізму і субнанізму. Висновки. Клініко-генетичні варіанти СТ можуть використовуватися для ранньої діагностики патології, а також вибору індивідуального підходу до терапії рГР. Дівчатам із СТ пубертатного віку за наявності нанізму й субнанізму при відсутності ознак самостійного статевого розвитку а також із нанізмом та самостійним пубертатом призначення препаратів рГР для лікування є виправданим, навіть у разі пізнього його початку. Лікування препаратами рГР хворих із СТ пубертатного віку з нормальною соматотропною функцією гіпофіза, субнанізмом і наявністю ознак самостійного справжнього статевого розвитку, а також із затримкою росту за відсутності або наявності ознак самостійного справжнього статевого розвитку є недоцільним, оскільки пізній початок лікування не призведе до ефективного збільшення зросту.
Background. The main clinical manifestation of Turner syndrome (TS) is short stature, which is observed in 98-100% of patients. In cases of karyotype 45,X girls do not develop puberty, different degrees of developmental delay can also occur in cases of mosaicism. The phenotype of TS have different variants that makes it difficult to diagnose, especially in case of mosaicism. In the available literature there is no data on the individual approach to the therapy with recombinant growth hormone (rGH) in girls with TS. Objective. To determine the clinical and genetic variants of TS girls before puberty and of puberty age, and especially their physical and pubertal development, growth hormone function in order to determine the individual indications for hormonal treatment of growth and puberty disorders. Materials and methods. We performed analysis of registry, which includes 566 children with TS during 12 years. Also we carried out a detailed survey of 150 girls with TS, during which the phenotypic features, parameters of physical and sexual development, growth hormone status of function, efficiency of treatment with rGH in children of different ages were assessed. Results and discussion. We identified clinical and genetic variants of girls with TS before puberty and of puberty age. The largest proportion of patients with TS before puberty age have dwarfism in conjunction with phenotypic features of high importance and karyotype 45,X, the smallest share – growth retardation in combination with phenotypic features of low significance and karyotype 45,X/46,XX. The greatest proportion of patients with TS of puberty age have dwarfism and lack of signs of the spontaneous pubertal development and karyotype 45,X, and the lowest – delayed growth and spontaneous puberty. Partial or complete deficiency of growth hormone was detected in 35,65% of patients with TS of different ages belonging to the clinical and genetic variants with dwarfism. Conclusions. Clinical and genetic variants of TS can be used for early diagnosis, as well as the choice of individual approach to rGH therapy. In girls with TS of puberty age in the presence of dwarfism and without spontaneous pubertal development as well as with dwarfism and spontaneous puberty appointment rGH for the treatment of short stature is justified, even in the case of late initiation. In contrast, it is inappropriate to start rGH treatment in puberty age patients with TS in cases of normal function of the pituitary growth hormone with dwarfism and with spontaneous pubertal development as well as those with growth retardation in presence or without of spontaneous pubertу because delayed initiation of rGH does not lead to effective increase in growth.
Введение. Основным клиническим проявлением синдрома Тернера (СТ) является низкорослость, которую наблюдают у 98-100% больных. При кариотипе 45,Х у девочек не развиваются вторичные половые признаки, может быть разная степень задержки их развития в случае мозаицизма. При различных вариантах кариотипа фенотипические проявления СТ имеют значительную вариативность, что затрудняет диагностику, особенно в случае мозаицизма. В доступной литературе нет данных относительно индивидуального подхода к назначению терапии препаратами рекомбинантного гормона роста (рГР) девочкам с СТ. Цель исследования – определить клинико-генетические варианты СТ у девочек допубертатного и пубертатного возраста и особенности их физического, полового развития, соматотропной функции с целью определения индивидуальных показаний к назначению гормональной терапии расстройств роста и полового развития. Материалы и методы. Проведен анализ реестра, в который вошли 566 детей с СТ за 12 лет. Также проведено детальное обследование 150 девочек с СТ, во время которого изучали фенотипические проявления СТ, показатели физического и полового развития, состояние соматотропной функции, эффективность лечения детей разного возраста препаратами рГР. Результаты и обсуждение. Определены клинико-генетические варианты СТ у девочек допубертатного и пубертатного возраста. Наибольшее количество больных допубертатного возраста с СТ имеют нанизм в сочетании с фенотипическими проявлениями высокой значимости и кариотип 45,Х, наименьшая доля – задержку роста в сочетании с фенотипическими признаками низкой значимости и кариотип 45,Х/46,ХХ. Наибольшая доля больных пубертатного возраста с СТ имеют нанизм и отсутствие признаков самостоятельного истинного полового развития и кариотип 45,Х, наименьшая – задержку роста и признаки самостоятельного полового развития. Частичный или полный дефицит СТГ выявлен у 35,65% больных с СТ разного возраста, входящих в клинико-генетические варианты с наличием нанизма и субнанизма. Выводы. Клинико-генетические варианты СТ могут использоваться для ранней диагностики патологии, а также выбора индивидуального подхода к терапии рГР. Девочкам с СТ пубертатного возраста при наличии нанизма и субнанизма и отсутствии признаков самостоятельного полового развития, а также с нанизмом и с самостоятельным пубертатом назначение препаратов рГР для лечения низкорослости оправдано, даже в случае позднего его начала. Является нецелесообразным лечение препаратами рГР больных с СТ пубертатного возраста с нормальной соматотропной функцией гипофиза, субнанизмом и наличием признаков самостоятельного полового развития, а также с задержкой роста и отсутствием или наличием признаков самостоятельного полового развития, поскольку позднее начало лечения не приведет к эффективному увеличению роста.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: