Классификация моторных нарушений после инфаркта мозга по признаку особенностей адаптивной кинематики

Autor: V.A. Lukashevich, V.V. Ponomarev
Jazyk: ruština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL; Том 16, № 5 (2020); 40-47
МЕЖДУНАРОДНЫЙ НЕВРОЛОГИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ; Том 16, № 5 (2020); 40-47
МІЖНАРОДНИЙ НЕВРОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ; Том 16, № 5 (2020); 40-47
ISSN: 2224-0713
2307-1419
Popis: Background. Clinical assessment of stroke, as a rule, is based on the use of the most adapted classifications of TOAST and ASCOD. Moreover, their general disadvantage is associated with their etiopathogenetic orientation, which sharply limits the clinical value of these classifications for subsequent medical rehabilitation. At the same time, the international classification of functioning, limitation of vital functions and health, on the one hand, is more applicable in rehabilitation medicine, and on the other hand, it is quite difficult in describing the complex problem of motor impairments in stroke. The aim of the study was to develop a classification of motor impairments in stroke. Materials and methods. The study involved 42 patients (25 men and 17 women aged 56.1 ± 4.7 years) in the early recovery period after stroke. As a comparison group, 27 healthy volunteers (16 men and 11 women aged 38.3 ± 5.5 years) were examined. Diagnosis of adaptive kinematics was carried out using the Teslasuit software and hardware, which included a control program and a smart suit with built-in inertial sensors. Postural testing consisting of four postural tests was used as a standardized diagnostic program. The study included 3 stages. At the first stage, screening was carried out for selection into the research group using clinical scales: the Ashworth scale, the National Institutes of Health Stroke Scale, the modified Rankin scale, the Barthel index, the Rivermead mobility index, a 10-meter walk test, the stability of the vertical posture and the severity of fatigue. At the second stage, the diagnosis of adaptive kinematics was performed using a battery of specific test tasks and subsequent analysis of the average angular deviation of the main kinematic elements. During the third stage, the calculation of the total percentage of restricted mobility (TPRM) was performed with the identification of the median, upper and lower quartiles, which were markers of the TPRM corridor. Results. The value of the indicator forms the basis for a qualitative diagnosis of adaptive kinematics and a new classification of motor impairments in stroke according to severity: degree Ia — minimal disturbances (TPRM < 26 %); degree Ib — mild (TPRM — 26–38 %); degree IIa — moderate (TPRM — 39–51 %); degree IIb — significant (TPRM — 52–64 %); degree IIIa — severe (TPRM — 65–77 %); degree IIIb — extremely severe (TPRM > 77 % and higher).
Актуальность. Клиническая оценка инфаркта головного мозга, как правило, базируется на применении наиболее адаптированных классификаций TOAST и ASCOD. При этом их общий недостаток связан с их этиопатогенетической ориентацией, что резко ограничивает клиническую ценность данных классификаций для последующей медицинской реабилитации. В то же время международная классификация функционирования, ограничения жизнедеятельности и здоровья, с одной стороны, более применима в восстановительной медицине, а с другой — достаточно сложна в описании комплексной проблемы моторных нарушений при инфаркте головного мозга. Целью исследования являлась разработка классификации моторных нарушений при инфаркте головного мозга. Материалы и методы. В исследовании приняли участие 42 пациента (25 мужчин и 17 женщин в возрасте 56,1 ± 4,7 года) в раннем восстановительном периоде после инфаркта головного мозга. В качестве группы сравнения были обследованы 27 здоровых добровольцев (16 мужчин и 11 женщин в возрасте 38,3 ± 5,5 года). Диагностика адаптивной кинематики проводилась с применением аппаратно-программного комплекса Teslasuit, включающего управляющую программу и «умный» костюм со встроенными инерциальными датчиками. В качестве стандартизированной программы диагностики использовалось постуральное тестирование, состоявшее из четырех постуральных тестов. Исследование включало 3 этапа. На первом этапе выполнялся скрининг для отбора в исследовательскую группу с применением клинических шкал: шкалы Ашворта, шкалы тяжести инсульта Национальных институтов здоровья США, модифицированной шкалы Рэнкина, индекса Бартел, индекса мобильности Ривермид, 10-метрового теста ходьбы, устойчивости вертикальной позы и тяжести усталости. На втором этапе проводилась диагностика адаптивной кинематики с применением батареи специфических тестовых заданий и последующим анализом показателей средней угловой девиации основных кинематических элементов. В ходе третьего этапа выполнялся расчет общего процента ограничения подвижности (ОПОП) с выделением медианы, верхнего и нижнего квартилей, которые являлись маркерами коридора ОПОП. Результаты. Значение показателя положено в основу качественной диагностики адаптивной кинематики и новой классификации моторных нарушений при инфаркте головного мозга по степени тяжести: Iа степень — минимальные нарушения (ОПОП 77 и более).
Актуальність. Клінічна оцінка інфаркту головного мозку зазвичай базується на застосуванні найбільш адаптованих класифікацій TOAST і ASCOD. При цьому їх загальний недолік пов’язаний з їх етіопатогенетичною орієнта- цією, що різко обмежує клінічну цінність даних класифікацій для подальшої медичної реабілітації. Водночас міжнародна класифікація функціонування, обмеження життєдіяльності та здоров’я, з одного боку, більш застосована в відновній медицині, а з іншого — досить складна в опису комплексної проблеми моторних порушень при інфаркті головного мозку. Метою дослідження була розробка класифікації моторних порушень при інфаркті головного мозку. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 42 пацієнти (25 чоловіків і 17 жінок віком 56,1 ± 4,7 року) у ранньому відновному періоді після інфаркту головного мозку. Як група порівняння були обстежені 27 здорових добровольців (16 чоловіків і 11 жінок віком 38,3 ± 5,5 року). Діагностика адаптивної кінематики проводилася з застосуванням апаратно-програмного комплексу Teslasuit, що включає керуючу програму і «розумний» костюм із вбудованими інерційними датчиками. Як стандартизована програма діагностики використовувалося постуральне тестування, що складалося з чотирьох постуральних тестів. Дослідження включало 3 етапи. На першому етапі виконувався скринінг для відбору до дослідної групи з застосуванням клінічних шкал: шкали Ашворта, шкали тяжкості інсульту Національних інститутів здоров’я США, модифікованої шкали Ренкіна, індексу Бартел, індексу мобільності Рівермід, 10-метрового тесту ходьби, стійкості вертикальної пози і тяжкості втоми. На другому етапі проводилася діагностика адаптивної кінематики з застосуванням батареї специфічних тестових завдань і подальшим аналізом показників середньої кутової девіації основних кінематичних елементів. Під час третього етапу виконувався розрахунок загального відсотка обмеження рухливості (ЗВОР) з виділенням медіани, верхнього і нижнього квартилів, що були маркерами коридору ЗВОР. Результати. Значення показника покладено в основу якісної діагностики адаптивної кінематики та нової класифікації моторних порушень після інфаркту головного мозку за ступенем тяжкості: Iа ступінь — мінімальні порушення (ЗВОР < 26 %); Ib ступінь — легкі (ЗВОР — 26–38 %); IIа ступінь — помірні (ЗВОР — 39–51 %); IIb ступінь — значні (ЗВОР — 52–64 %); IIIa ступінь — виражені (ЗВОР — 65–77 %); IIIb ступінь — вкрай виражені (ЗВОР > 77 і більше).
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: