Жизнь как метафора и метафора как опора поэтического перевода

Autor: Tabachnikova, Olga
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Pitannâ Lìteraturoznavstva, Vol 101, Iss 0, Pp 126-145 (2020)
Pitannâ lìteraturoznavstva; No. 101 (2020); 126-145
Pitannâ lìteraturoznavstva; № 101 (2020); 126-145
Питання літературознавства; № 101 (2020); 126-145
ISSN: 2306-2908
DOI: 10.31861/pytlit2020.101.126
Popis: The first part of the article examines the phenomenon of metaphor in its ontological sense – as an integral part of the poetic worldview. Using the example of the famous extended metaphor in describing the ball in Nikolai Gogol’s novel “Dead Souls”, we discuss the extension of meanings that occurs at the level of aesthetics as a direct effect of the metaphor. In the second part of the article, the metaphor is considered as a supporting element of the poetic construction, which in a certain sense plays the role of an invariant in the process of poetic translation. Using my own translation activities as an example, I am trying to trace the transplantation of a poetic metaphor from English into Russian. Moreover, the metaphor, that terminologically means movement, a certain flow (and extension) of meaning, is analysed as a scientific model. In constructing this model, the author’s goal is not identification, but approximation, not blind similarity, not far-fetched comparison of the two phenomena (even if formally suitable), but the discovery of deep kinship. Moreover, as stated in the article, this kinship does not have to be conveyed by the totality of qualities – instead, it aesthetically follows from the main features. Using translations from 20th-century English poetry (Robert Frost and Wilfred Owen), specific poetic decisions made by me as a translator are discussed. At the same time, general issues that inevitably arise in translation are also addressed, in particular, on the choice of a poetic form depending on the cultural context and on both poetic traditions. In this case, our goal is to trace what happens with a metaphor in the process of translation, what transformations it undergoes.
В первой части статьи исследуется феномен метафоры в ее онтологическом смысле – как неотъемлемой части поэтического мироощущения. На примере знаменитой развернутой метафоры при описании бала в романе Николая Гоголя „Мертвые души” обсуждается приращение смыслов, происходящее на уровне эстетики, как прямой эффект метафоры. Во второй части статьи метафора рассматривается как несущий элемент поэтической конструкции, который в определенном смысле играет роль инварианта в процессе поэтического перевода. На примере моей собственной переводческой деятельности я пытаюсь проследить за пересадкой поэтической метафоры из английского в русский. При этом метафора, которая терминологически означает движение, своего рода перетекание (и приращение) смысла, анализируется как научная модель. При построении этой модели цель автора – не отождествление, а приближение, не слепое сходство, не притянутое за уши сравнение двух явлений (хоть бы и формально подходящее), а обнаружение глубинного родства. При этом, как утверждается в статье, это родство совершенно не обязательно передавать всей совокупностью качеств – оно эстетически вытекает из главных свойств. На примере переводов из английской поэзии ХХ века (Роберта Фроста и Уилфреда Оуэна) показаны конкретные поэтические решения, принятые мною как переводчиком. В то же время, обсуждаются и общие вопросы, неизбежно встающие при переводе, – в частности, о выборе поэтической формы с оглядкой на культурный контекст и на обе поэтические традиции. Наша цель при этом – проследить, что происходит в процессе перевода с метафорой, каким трансформациям она подвергается.
У першій частині статті розглядається феномен метафори в її онтологічному сенсі – як невід’ємної частини поетичного світовідчуття. На прикладі знаменитої розгорнутої метафори в описі балу в романі Миколи Гоголя „Мертві душі” обговорюється нарощування сенсів, що відбувається на рівні естетики, як прямий ефект метафори. У другій частині статті метафора розглядається як несучий елемент поетичної конструкції, який у певному сенсі відіграє роль інваріанта в процесі поетичного перекладу. На прикладі моєї власної перекладацької діяльності я намагаюся простежити за пересадкою поетичної метафори з англійської в російську. При цьому метафора, яка термінологічно означає рух, свого роду перетікання (і нарощування) сенсу, аналізується як наукова модель. При побудові цієї моделі мета автора – не ототожнення, а наближення, не сліпа схожість, не притягнуте за вуха порівняння двох явищ (хоч би й формально прийнятне), а виявлення глибинної спорідненості. При цьому, як стверджується у статті, цю спорідненість зовсім не обов’язково передавати всією сукупністю якостей – вона естетично випливає з головних властивостей. На прикладі перекладів з англійської поезії 20-го століття (Роберта Фроста та Вілфреда Овена) показані конкретні поетичні рішення, прийняті мною як перекладачем. Водночас обговорюються й загальні питання, що неминуче постають при перекладі, – зокрема, про вибір поетичної форми з огляду на культурний контекст і на обидві поетичні традиції. Наша мета при цьому – простежити, що відбувається у процесі перекладу з метафорою, яких трансформацій вона зазнає.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: