Treatment of diaphyseal fractures of the bones of the lower extremity by using BIOS method in polytrauma

Autor: V.A. Guzenko, A.A. Dedov, Yu.A. Pashkov, V.L. Okseniuk, V.S. Moroz, N.B. Bogatiryov, O.G. Dunai
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: ТРАВМА; Том 21, № 2 (2020); 40-43
TRAUMA; Том 21, № 2 (2020); 40-43
ISSN: 2307-1397
1608-1706
DOI: 10.22141/1608-1706.2.21.2020.202232
Popis: Актуальность. Переломы диафизов большеберцовой и бедренной костей достаточно распространены. Их доля среди травм опорно-двигательного аппарата при политравматических повреждениях достигает 15,3 %. Лечение больных с политравмой требует применения малоинвазивных методов стабилизации костных отломков с целью ранней активизации пострадавших и обеспечения удобства в проведении дополнительных обследований в случае необходимости. Цель исследования: провести анализ результатов оперативного лечения диафизарных переломов большеберцовой и бедренной костей у пострадавших с политравматическими повреждениями методом блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза. Материалы и методы. Проведен анализ результатов лечения 51 больного с переломами бедренной и большеберцовой костей методом блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза. Переломы бедренной кости получили 25, а переломы большеберцовой кости — 26 пострадавших. Средний возраст пациентов составил 34 года. Согласно классификации АО, переломы бедренной кости типа А были у 5 пострадавших, типа В — у 15, а переломы типа С — у 5. Переломов большеберцовой кости типа А было 6, типа В — 16, типа С — 4. Оперативное вмешательство методом блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза проводили в срок от 1 до 7 суток после травмы, руководствуясь принципами damage control. Все операции выполняли с помощью ЭОП фирмы Philips. Использовали антеградный способ введения интрамедуллярного фиксатора. Внешнюю иммобилизацию после операции не применяли. Активизацию больных с переломами бедренной кости начинали с 4–7-х суток, а при переломах большеберцовой кости — на 2-е — 3-и сутки после операции. Полную нагрузку позволили через 10–12 недель после операции. Удаление металлических конструкций осуществляли не ранее 14–18 месяцев после операции при наличии рентгенологических признаков консолидации перелома. Результаты. Критериями оценки результатов лечения были: своевременная консолидация перелома, деформация сегмента, укорочение сегмента, перелом или миграция металлоконструкции, ограничение движений в суставах, нейротрофические расстройства, инфекционные осложнения. За результатами лечения наблюдали до 24 месяцев после операции. У 47 пациентов удалось достичь хороших результатов. У 5 пациентов результат лечения был расценен как удовлетворительный. У 3 пациентов результат лечения был расценен как неудовлетворительный. После замены методов лечения на чрескостный остеосинтез по методике Г.А. Илизарова удалось достичь консолидации перелома, устранить деформацию сегмента. Гнойно-инфекционное осложнение удалось ликвидировать после удаления металлоконструкции и проведения фистулонекрэктомии. Выводы. Использование метода блокирующего интрамедуллярного остеосинтеза позволяет оптимизировать срок начала реабилитации больных с политравмой и позволяет достичь в 94 % случаев хороших и удовлетворительных результатов.
Актуальність. Переломи діафізів великогомілкової та стегнової кісток досить поширені. Їх частка серед травм опорно-рухового апарату при політравматичних пошкодженнях становить до 15,3 %. Лікування хворих з політравмою потребує застосування малоінвазивних методів стабілізації кісткових уламків з метою ранньої активізації потерпілих і забезпечення зручності проведення додаткових обстежень у разі потреби. Мета дослідження: провести аналіз результатів оперативного лікування діафізарних переломів великогомілкової та стегнової кісток у потерпілих з політравматичними пошкодженнями методом блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу. Матеріали та методи. Проведено аналіз результатів лікування 51 хворого з переломами стегнової та великогомілкової кісток методом блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу. Переломи стегнової кістки отримали 25, а переломи великогомілкової кістки — 26 постраждалих. Середній вік пацієнтів становив 34 роки. Згідно з класифікацією АО, переломи стегнової кістки типу А були в 5 постраждалих, типу В — у 15, а переломи типу С — у 5. Переломів великогомілкової кістки типу А було 6, типу В — 16, типу С — 4. Оперативне втручання методом блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу проводили в термін від 1 до 7 діб після травми, керуючись принципами damage control. Всі операції виконували за допомогою ЕОП фірми Philips. Застосовували антеградний спосіб уведення інтрамедулярного фіксатора. Зовнішню іммобілізацію після операції не застосовували. Активізацію хворих з переломами стегнової кістки розпочинали з 4–7-ї доби, а при переломах великогомілкової кістки — на 2-гу — 3-тю добу після операції. Повне навантаження дозволили через 10–12 тижнів після операції. Видалення металевих конструкцій здійснювали не раніше 14–18 місяців після операції при наявності рентгенологічних ­ознак консолідації перелому. Результати. Критеріями оцінювання результатів лікування були: своєчасна консолідація перелому, деформація сегмента, укорочення сегмента, перелом або міграція металоконструкції, обмеження рухів у суглобах, нейротрофічні розлади, інфекційні ускладнення. За результатами лікування спостерігали до 24 місяців після операції. У 47 пацієнтів вдалося досягти добрих результатів. У 5 пацієнтів результат лікування був розцінений як задовільний. У 3 пацієнтів результат лікування був розцінений як незадовільний. Після зміни методів лікування на черезкістковий остео­синтез за методикою Г.А. Ілізарова вдалося досягти консолідації перелому, усунути деформацію сегмента. Гнійно-інфекційне ускладнення вдалося ліквідувати після видалення металоконструкції та проведення фістулонекректомії. Висновки. Використання методу блокуючого інтрамедулярного остео­-синтезу дає можливість оптимізувати термін початку реабілітації хворих з політравмою та дозволяє досягти в 94 % випадків добрих і задовільних результатів.
Background. Fractures of the diaphysis of the tibia and femur are quite common. Their share reaches 15.3 % among injuries of the musculoskeletal system with polytrauma. Treatment of patients with polytrauma requires the use of minimally invasive methods for stabilization of bone fragments with the aim of early activation of the victims and the creation of convenience in conducting additional examinations if it necessary. The purposе was to study the results of surgical treatment for diaphyseal fractures of the tibia and femur in patients with polytrauma by using blocking intramedullary osteosynthesis. Materials and methods. Analysis of treatment outcomes was performed in 51 patients with fractures of the femur and tibia when using blocking intramedullary osteosynthesis. Femoral fractures were detected in 25 people, tibial fractures — in 26. The average age of patients was 34 years. According to the AO classification, 5 individuals had type A femoral fractures, 15 — type B, and 5 — type C. Type A tibial fractures were detected in 6 patients, type B — in 16, type C — in 4. Surgery using blocking intramedullary osteosynthesis was carried out in the period from 1 to 7 days after the injury and was guided by damage control. All operations were performed using Philips image intensifier. Antegrade method of introducing an intramedullary rod was used. External immobilization was not used after surgery. Activation of patients with femoral fractures was started from days 4–7, and with tibial fracture — on days 2–3 after surgery. Full load has been allowed 10–12 weeks after surgery. Removal of metal structures was carried out no earlier than 14–18 months after surgery in the presence of X-ray signs of fracture consolidation. Results. The criteria for evaluating treatment outcomes were: timely fracture healing, segment deformation, segment shortening, fracture or migration of metal structures, limitation of joint movements, neurotrophic disorders, infectious complications. Treatment results had been observed up to 24 months after surgery. Good results were obtained in 47 patients. In 5 individuals, the treatment outcomes were considered satisfactory. In 3 patients, the results of treatment were unsatisfactory. Changing the methods of treatment for transosseous osteosynthesis by G.A. Ilizarov technique made it possible to achieve fracture healing, to eliminate the deformation of the segment. The purulent-infectious complications were eliminated after removal of the metal structure and fistulonecrectomy. Conclusions. Using the method of blocking intramedullary osteosynthesis allows optimizing the timing of the rehabilitation of patients with polytrauma and achieving good and satisfactory results in up to 94 % of cases.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: