Впровадження молекулярно-генетичного обстеження в діагностиці тиреоїдного раку: власне дослідження

Autor: O. P. Nechay, O. A. Tovkai, V. O. Palamarchuk, N. I. Belemets, S. І. Nikolayenko, O. V. Mazur, D. M. Kvitka, P. O. Lishchynsky
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; No. 2 (2021); 9-16
Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; № 2 (2021); 9-16
ISSN: 2519-2582
1818-1384
DOI: 10.30978/10.30978/CEES-2021-2
Popis: Aim — to investigate the significance of BRAFV600E, NRAS, KRAS, HRAS, RET/PTC (RET/PTC1 and RER/PTC3), PAX8/PPARg mutations for the development and course of thyroid cancer with the determination of a significant predictor mutation. Materials and methods. The analysis included 63 selected case histories of patients who, at the preoperative stage, underwent molecular genetic testing (MHT) of the thyroid gland (TG) masses and subsequently underwent surgical treatment in the surgical department of the Ukrainian Scientific and Practical Center for Endocrine Surgery, Transplantation of Endocrine Organs and Tissues. The average age of the patients was 41.0 ± 1.8 years; from them 7men and56women. All patients underwent fine-needle aspiration puncture biopsy(FNAB) of thyroid nodules according to the standard method followed by a cytological conclusion in accordance with the Bethesda system.The Bethesda III category was revealed in 3 patients (4.8 %), Bethesda IV — 13 patients (20.6 %), Bethesda V — 12 patients (19.0 %), Bethesda VI in 35 (55.6 %) patients. The pathogenic mutations were detected in 47 (74.6 %) patients (group 1), among them two mutations were simultaneously found in two subjects. In 16 cases (25.4 %), no pathogenic mutation was found at all (group 2). Results. The genes that occurred most often were BRAFV600E — in 35 patients (55.6 %), NRAS — in 11 patients (17.5 %), KRAS — in 3 patients (4.8 %). In case of thyroid cancerdiagnosis, pathogenic mutations were found in 38 (79.1 %) subjects. The BRAFV600E gene mutation was observed when establishing a cytological conclusion classified as Bethesda III—V in 28.9 %, and in Bethesda V and in 77.1 %. Accordingly, the sensitivity of the test was low — 0.646, specificity — 0.733. The high prognostic significance of a positive result(PPV) value (from 0.784 to 0.943) indicated the likelihood of detecting thyroid cancer. This assumption confirms the calculation of the c-square criterion with the Yates correction, which is 5.207 (p = 0.023). The use of this test for the presence of the NRAS gene to detect thyroid cancer was ineffective, the value of the c -square criterion with Yates correction = 0.009 (p = 0.927). The incidence of thyroid cancer in group 1 in the cytological class Bethesda III—V was higher than in group 2, but it did not differ significantly between the groups. The aggressiveness of thyroid cancer in patients of group 1 with a positive MHT result did not have significant differences compared with the results obtained in group 2 (39.5 % and 33.3 %, respectively). Conclusions. The use of the kit for the determination of MHTmade it possible to identify pathogenic mutations in the genes BRAFV600E, NRAS, KRAS in 79.1 % of cases. The presence of these genes in combination with the analysis of cytomorphological findings classified according to the Bethesda III—V system did not increase the detection of thyroid cancer in the studied patients. The BRAFV600E gene, which was observed in 64.6 % of cases (PPV from 0.784 to 0.943), was a significant predictor among the studied candidate genes for establishing the diagnosis of thyroid cancer. Detection of a pathogenic mutation in patients with thyroid cancer did not indicate in favour of its aggressive course.
Цель — исследовать значение мутаций BRAFV600E, NRAS, KRAS, HRAS, RET / PTC (RET / PTC1 и RER / PTC3), PAX8 / PPARg для развития и течения тиреоидного рака, определить значимую мутацию-предиктор. Материалы и методы. Отобрано и проанализировано 63 истории болезни пациентов, которым на дооперационном этапе проведено молекулярно-генетическое тестирование (МГТ) образований щитовидной железы, а в дальнейшем — оперативное лечение в условиях хирургического отделения Украинского научно-практического центра эндокринной хирургии, трансплантации эндокринных органов и тканей МЗ Украины. Средний возраст больных составил (41,0 ± 1,8) года. Мужчин было 7, женщин — 56. Всем больным проводили тонкоиголковую аспирационную пункционную биопсию узлов щитовидной железы по стандартной методике с цитологическим заключением в соответствии с системой Bethesda. Категорию Bethesda III выявлено у 3 (4,8%) больных, Bethesda IV — у 13 (20,6 %), Bethesda V — у 12 (19,0 %), Bethesda VI — у 35 (55,6 %). Патогенную мутацию определили в 47 (74,6 %) больных (первая группа), из них в двух — по две мутации. В 16 (25,4 %) случаях не обнаружено патогенной мутации (вторая группа). Результаты. Генами, которые случались чаще, были BRAFV600E — 35 (55,6 %), NRAS — 11 (17,5 %), KRAS — 3 (4,8 %). В случае установления диагноза рака щитовидной железы (РЩЖ) патогенные мутации обнаружены у 38 (79,1 %) случаях. Мутацию гена BRAFV600E зарегистрировали в случае цитологического заключения Bethesda III—V в 28,9 % пациентов, в случае Bethesda VI — в 77,1 %. Соответственно чувствительность теста была невысокой — 0,646, специфичность — 0,733. Большое значение прогностической значимости положительного результата (0,784—0,943) свидетельствовало о вероятности обнаружения РЩЖ. Это предположение подтверждает величина критерия χ2 с поправкой Йейтса (5,207, р = 0,023). Использование теста на наличие гена NRAS для выявления РЩЖ было неэффективным (χ2 = 0,009, р = 0,927). Частота выявления РЩЖ в первой группе в случае Bethesda III—V была выше, чем во второй группе, но разница не была статистически значимой. Агрессивность РЩЖ у больных первой группы с положительным результатом МГТ не имела статистически значимых отличий от результатов, полученных во второй группе (39,5 и 33,3 % соответственно). Выводы. Применение МГТ в 79,1 % случаях позволило выявить патогенные мутации генов BRAFV600E, NRAS, KRAS. Наличие этих генов в сочетании с цитоморфологическим выводом Bethesda III—V не повысило выявления РЩЖ в исследу­­емых больных. Значимым предиктором среди исследованных генов-кандидатов для установления диагноза РЩЖ был BRAFV600E, который наблюдался в 64,6 % случаях (прогностическая значимость положительного результата — 0,784—0,943). Выявление патогенной мутации у больных РЩЖ не было связано с агрессивностью его течения.
Мета — дослідити значення мутацій BRAFV600E, NRAS, KRAS, HRAS, RET/PTC (RET/PTC1 і RER/PTC3), PAX8/PPARg для розвитку та перебігу тиреоїдного раку, визначити значущу мутацію-предиктор. Матеріали та методи. Відібрано та проаналізовано 63 історії хвороби пацієнтів, яким на доопераційному етапі проведено молекулярно-генетичне тестування (МГТ) утворень щитоподібної залози, а в подальшому — оперативне лікування в умовах хірургічного відділення Українського науково-практичного центру ендокринної хірургії, трансплантації ендокринних органів і тканин МОЗ України. Середній вік хворих становив (41,0 ± 1,8) року. Чоловіків було 7, жінок — 56. Усім хворим проводили тонкоголкову аспіраційну пункційну біопсію вузлів щитоподібної залози за стандартною методикою з цитологічним висновком відповідно до системи Bethesda. Категорію Bethesda III виявлено у 3 (4,8 %) хворих, Bethesda IV — у 13 (20,6 %), Bethesda V — у 12 (19,0 %), Bethesda VІ — у 35 (55,6 %). Патогенну мутацію визначили у 47 (74,6 %) хворих (перша група), з них у двох — по дві мутації. В 16 (25,4 %) випадках не виявлено патогенної мутації (друга група). Результати. Генами, які траплялися найчастіше, були BRAFV600E — 35 (55,6 %), NRAS — 11 (17,5 %), KRAS — 3 (4,8 %). У разі встановлення діагнозу раку щитоподібної залози (РЩЗ) патогенні мутації виявлено у 38 (79,1 %) випадках. Мутацію гена BRAFV600E зареєстрували у разі цитологічного висновку Bethesda ІІІ—V у 28,9 % пацієнтів, у разі Bethesda VІ — у 77,1 %. Відповідно чутливість тесту була невисокою — 0,646, специфічність — 0,733. Велике значення прогностичної значущості позитивного результату (0,784—0,943) свідчило про ймовірність виявлення РЩЗ. Це припущення підтверджує величина критерію χ2 з поправкою Йєтса (5,207, р = 0,023). Використання тесту на наявність гена NRAS для виявлення РЩЗ було неефективним (χ2 = 0,009, р = 0,927). Частота виявлення РЩЗ у першій групі у разі Bethesda ІІІ—V була вищою, ніж у другій групі, але різниця не була статистично значущою. Агресивність РЩЗ у хворих першої групи з позитивним результатом МГТ не мала статистично значущих відмінностей від результатів, отриманих у другій групі (39,5 та 33,3 % відповідно). Висновки. Застосування МГТ у 79,1 % випадках дало змогу виявити патогенні мутації генів BRAFV600E, NRAS, KRAS. Наявність цих генів у поєднанні з цитоморфологічним висновком Be­­thes­da III—V не підвищила виявлення РЩЗ у досліджуваних хворих. Значущим предиктором серед дослід­жених генів-кандидатів для встановлення діагнозу РЩЗ був BRAFV600E, який спостерігався у 64,6 % випадках (прогностична значущість позитивного результату — 0,784—0,943). Виявлення патогенної мутації у хворих на РЩЗ не було пов’язане з агресивністю його перебігу.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: