Дихотомія «мова – культура» у формуванні ментальної сфери етносвідомості й специфіки національного світосприйняття

Autor: Vasyl Shynkaruk, Svitlana Kharchenko, Inna Zavalnyuk
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: National Academy of Managerial Staff of Culture and Arts Herald; № 1 (2019)
Вестник Национальной академии руководящих кадров культуры и искусств; № 1 (2019)
Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв; № 1 (2019)
ISSN: 2409-0506
2226-3209
DOI: 10.32461/2226-3209.1.2019.166572
Popis: Мета роботи − з’ясувати сутність дихотомії «мова − культура», окресливши специфіку взаємозв’язку і взаємовпливу її компонентів у проекції на ментальність рецепції національних констант. Методологія дослідження ґрунтується на ідеях антропоцентричності (В. фон Гумбольдт, О. Потебня, Е. Сепір, Б. Уорф, М. Хайдеггер та ін.) та основних положеннях лінгвокультурології, що утверджують необхідність дослідження мови і культури як простору інтеріоризації та екстеріоризації ментальних репрезентацій лінгвокультурного знання (Л. Вітгенштейн, С. Єрмоленко, В. Лабов, В. Ужченко, Г. Яворська та ін.). Основу стратегії дослідження склали культурно-семіотичний метод, метод синхронних зрізів і системний підхід. Наукова новизна. Дихотомія «культура – мова» відіграє провідну роль у формуванні ментальної сфери етносвідомості і визначає та формує специфіку національного світосприйняття. Підтверджено, що найактивніше вербальна символізація як чинник національно-культурної самоіндентифікації виявляє себе у сферах семасіології та ономасіології, однак особливості реалізації на синтаксичному рівні в поверхневій структурі семантичних складників глибинних структур речення становлять іманентні риси синтаксису національної мови, який конструює ментальність людини та частково її культурну самосвідомість. Спостережено, що процеси культурницького піднесення, національного відродження, розвитку української літературної мови взаємозалежні і взаємозумовлені. Висновки. Дихотомія «культура – мова» постає як дві подібним чином організовані знакові системи, що однаково функціонують, є принципово спорідненими. Важливим чинником формування етнічної культури слугує мова, яка фіксує, зберігає і транслює способи категоризації й концептуалізації світу та внутрішнього рефлексивного досвіду народу. Мовна свідомість народу постає формою його культурного самовираження, цивілізаційного увиразнення в умовах світової глобалізації, а феномен мови – ідентифікаційним кодом етносвідомості, менталітету й специфіки національного світосприйняття.
Purpose of the study. The purpose of the proposed article is to clarify the essence of "language-culture" dichotomy, outlining the specificity of the interconnection and the interaction of its components in the projection to the mentality of the reception of national constants. Methodology of the study. The methodology of the research is based on the ideas of anthropocentricity (V. von Humboldt, O. Potebnya, E. Sepir, B. Whorf, M. Heidegger, etc.) and the main provisions of linguocultural studies, which confirm the necessity of studying language and culture as a space of interiorization and exteriorization of mental representations of linguistic and cultural knowledge (L. Wittgenstein, S. Yermolenko, V. Labov, V. Uzhchenko, H. Yavorska, etc.). The cultural-semiotic method, the method of synchronous sections and the systematic approach have formed the basis of the research strategy. The scientific novelty. "Culture-language" dichotomy plays a leading role in shaping the mental sphere of the ethnic consciousness and defines and shapes the specifics of the national worldview. It has been confirmed that the most active verbal symbolization as a factor of national-cultural self-identification manifests itself in the spheres of semasiology and onomasiology. But the peculiarities of implementation at the syntactic level in the superficial structure of the semantic components of the deep structures of the sentence are the inherent features of the syntax of the national language, which constructs the human mentality and, in part, its cultural self-consciousness. It has been observed that the processes of cultural uplift, national revival, development of the Ukrainian literary language are interdependent and mutually conditioned. Conclusions. Thus, the "culture - language" dichotomy appears as two similarly organized sign systems that function equally, are fundamentally related. An important factor in the formation of ethnic culture is the language that captures, preserves and translates the ways of categorizing and conceptualizing the world and the internal reflexive experience of the people. The linguistic consciousness of the people appears as a form of its cultural expression, of civilization, in the conditions of world globalization, and the phenomenon of language is the identification code of the ethnic consciousness, of the mentality and specificity of the national world perception.
Цель работы – описать сущность дихотомии «язык – культура», очертив специфику взаимосвязи и взаимовлияния ее компонентов в проекции на ментальность рецепции национальных констант. Методология исследования основана на идеях антропоцентричности (В. фон Гумбольдт, А. Потебня, Э.Сепир, Б. Уорф, М. Хайдеггер и др.) и основных положениях лингвокультурологии, утверждающих необходимость исследования языка и культуры как пространства интериоризации и экстериоризации ментальных репрезентаций лингвокультурного знания (Л. Витгенштейн, С. Ермоленко, В. Лабов, В. Ужченко, Г. Яворская и др.). Основу стратегии исследования составили культурно-семиотический метод, метод синхронных срезов и системный подход. Научная новизна. Дихотомия «культура – язык» играет ведущую роль в формировании ментальной сферы етносознания, определяет и формирует специфику национального мировосприятия. Подтверждено, что активно вербальная символика как фактор национально-культурной самоиндентификации проявляется в сферах семасиология и ономасиологии, однако особенности реализации на синтаксическом уровне в поверхностной структуре семантических составляющих глубинных структур предложения являются имманентными чертами синтаксиса национального языка, который конструирует ментальность человека и частично ее культурное самосознание. Установлено, что процессы культурного подъема, национального возрождения, развития украинского литературного языка взаимосвязаны и взаимообусловлены. Выводы. Дихотомия «культура – язык» представляется как две похоже организованные знаковые системы, одинаково функционируют, и одновременно есть принципиально родственными. Важным фактором формирования этнической культуры служит язык, который фиксирует, сохраняет и транслирует способы категоризации и концептуализации мира и внутреннего рефлексивного опыта народа. Языковое сознание народа возникает формой его культурного самовыражения, цивилизационной выразительности в условиях мировой глобализации, а феномен языка – идентификационным кодом етносознания, менталитета и специфики национального мировосприятия.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: