Diabetic cardiomyopathy: classification, instrumental diagnostic methods

Autor: A.A. Serhiyenko, V.A. Serhiyenko
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine); Vol. 16 No. 7 (2020); 577-587
Международный эндокринологический журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; Том 16 № 7 (2020); 577-587
Міжнародний ендокринологічний журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; Том 16 № 7 (2020); 577-587
ISSN: 2307-1427
2224-0721
DOI: 10.22141/2224-0721.16.7.2020.219012
Popis: This review presents the international classification, analyzes in detail modern instrumental methods for the diagnosis of diabetic cardiomyopathy. In particular, the analysis was carried out of the features and diagnostic criteria of echocardiography, conventional Doppler echocardiography, tissue Doppler imaging, intravenous echocardiography using second-generation contrast agents, Dоppler acoustic echocardiography, three-dimensional echocardiography, speckle tracking echocardiography, magnetic resonance imaging, cardiovascular magnetic resonance imaging, gradient echo magnetic resonance imaging, phase contrast magnetic resonance imaging, tagged magnetic resonance imaging, multi-slice computed tomography, radionuclide myocardial perfusion imaging using ECG-gated single-photon emission computed tomography and positron emission tomography. Diabetic cardiomyopathy occurs quite often and for a long time is asymptomatic, which requires dynamic monitoring and targeted examination for early diagnosis. There are a number of informative instrumental methods of examination, which significantly expand the diagnostic possibilities and in a particular situation provide an opportunity to get an adequate picture of the cardiovascular system. Pathogenetically, diabetic cardiomyopathy is a metabolic myocardial dystrophy associated with impaired cell energy supply, protein synthesis, electrolyte exchange, micronutrient metabolism, redox processes, oxygen transport function of the blood. A significant role in its formation belongs to microangiopathies and hormonal disorders. Patients predominantly have dystrophic changes in the myocardium, which are joined by microvascular lesions with the development of clinical manifestations of non-coronary (non-atherosclerotic) ischemic heart disease, the onset of myocardial infarction not associated with coronary heart disease of atherosclerotic origin.
В обзоре приведена международная классификация, подробно проанализированы современные инструментальные методы диагностики диабетической кардиомиопатии. В частности, проведен анализ особенностей проведения и диагностических критериев эхокардиографии, традиционной допплер-эхокардиографии, тканевой допплерографии, эхокардиографии с контрастированием контрастными агентами второго поколения, акустической допплер-эхокардиографии, трехмерной эхокардиографии, спекл-трекинг-эхокардиографии, магнитно-резонансной томографии, кардиоваскулярной магнитно-резонансной томографии, магнитно-резонансного томографически-градиентного эхо, фазово-контрастной магнитно-резонансной томографии, магнитно-резонансной томографии с радиоактивным фармпрепаратом (меткой), мультиспиральной компьютерной томографии, однофотонной эмиссионной компьютерной томографии, G-однофотонной эмиссионной компьютерной томографии и позитронно-эмиссионной томографии. Диабетическая кардиомиопатия возникает довольно часто и длительное время имеет бессимптомный характер, что требует динамического наблюдения и прицельного обследования с целью ее ранней диагностики. На сегодняшний день существует целый ряд информативных инструментальных методов обследования, которые существенно расширяют диагностические возможности и в конкретной ситуации дают возможность получить адекватную картину состояния сердечно-сосудистой системы. Патогенетически диабетическая кардиомиопатия — это обменная миокардиодистрофия, связанная с нарушением энергообеспечения клеток, синтеза белков, электролитного обмена, обмена микроэлементов, окислительно-восстановительных процессов, кислородно-транспортной функции крови. Значительная роль в ее формировании принадлежит микроангиопатии и дисгормональным расстройствам. У больных преобладают дистрофические изменения в миокарде, к которым присоединяются микрососудистые поражения с развитием клинических проявлений некоронарогенной (неатеросклеротической) ишемической болезни сердца, возникновением инфаркта миокарда, не связанного с ишемической болезнью сердца атеросклеротического происхождения.
В огляді наведена міжнародна класифікація, детально проаналізовані сучасні інструментальні методи діагностики діабетичної кардіоміопатії. Зокрема, проведений аналіз особливостей виконання і діагностичних критеріїв ехокардіографії, традиційної допплер-ехокардіографії, тканинної допплерографії, ехокардіографії з контрастуванням контрастними агентами другого покоління, акустичної допплер-ехокардіографії, тривимірної ехокардіографії, спекл-трекінг-ехокардіографії, магнітно-резонансної томографії, кардіоваскулярної магнітно-резонансної томографії, магнітно-резонансного томографічно-градієнтного ехо, фазово-контрастної магнітно-резонансної томографії, магнітно-резонансної томографії з радіоактивним фармпрепаратом, мультиспіральної комп’ютерної томографії, однофотонної емісійної комп’ютерної томографії, G-однофотонної емісійної комп’ютерної томографії та позитронно-емісійної томографії. Діабетична кардіоміопатія виникає досить часто і тривалий час має безсимптомний характер, що потребує динамічного спостереження та прицільного обстеження з метою її ранньої діагностики. На сьогодні існує ціла низка інформативних інструментальних методів обстеження, що істотно розширюють діагностичні можливості та в конкретній ситуації дають можливість отримати адекватну картину стану серцево-судинної системи. Патогенетично діабетична кардіоміопатія — це обмінна міокардіодистрофія, пов’язана з порушенням енергозабезпечення клітин, синтезу білків, електролітного обміну, обміну мікроелементів, окисно-відновних процесів, киснево-транспортної функції крові. Значна роль у її формуванні належить мікроангіопатіям і дисгормональним розладам. У хворих переважають дистрофічні зміни в міокарді, до яких приєднуються мікросудинні ураження з розвитком клінічних проявів некоронарогенної (неатеросклеротичної) ішемічної хвороби серця, виникненням інфаркту міокарда, не пов’язаного з ішемічною хворобою серця атеросклеротичного походження.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: