Діагностика гострого біліарного панкреатиту

Autor: S.M. Vasylyuk, V.V. Ivanyna
Rok vydání: 2016
Předmět:
Zdroj: UKRAINIAN JOURNAL OF SURGERY; № 1-2.30-31 (2016); 60-63
УКРАИНСКИЙ ЖУРНАЛ ХИРУРГИИ; № 1-2.30-31 (2016); 60-63
УКРАЇНСЬКИЙ ЖУРНАЛ ХІРУРГІЇ; № 1-2.30-31 (2016); 60-63
ISSN: 1999-1649
1997-2938
DOI: 10.22141/1997-2938.1-2.30-31.2016.78106
Popis: Introduction. Increase in the incidence of cholelithiasis causes enhaced number of patients with acute biliary pancreatitis in surgical units. It is important to improve the diagnosis of this pathology. Materials and methods. Clinical examination and treatment was conducted involving 126 patients with acute biliary pancreatitis. Among the examined patients there were 32 men (25.4 %), 94 women (74.6 %). No one among the men were younger than 30 years. Patients aged over 61 were 13.4 %. Results and their discussion. In 45.2 % of patients with acute biliary pancreatitis in anamnesis cholelithiasis developed over 6–10 years, only 3.9 % had new cholelithiasis within the last year, while calculus in bile-excreting system was first diagnosed in 15.1 % patients. This indicates that it is necessary for more active surgical tactics when cholelithiasis is detected and to limit the indications for conservative treatment of this pathology. Patients with acute biliary pancreatitis have most common manifestations of hemodynamic (62.7 %) and enteral (88.9 %) syndrome, SIRS (91.3 %), hyperenzymemia syndrome (100.0 %) and hepatic dysfunction (68.3 %). Roentgen signs (symptom of Gobiet, Stuart, sentinel loop, Poppel, Tobia) were common and of high significance. Roentgenography of thoracic organs and abdomen, ultrasonography of panсreatico-hepato-biliary zone and fibrogastroduodenoscopy are key instrumental methods of high informative value that determine the diagnosis of acute biliary pancreatitis in the Admission Department. Conclusions. For rapid and accurate diagnosis of acute biliary pancreatitis a complex evaluation of clinical symptoms and results of laboratory and instrumental investigations should be performed.
Введение. Рост заболеваемости желчнокаменной болезнью приводит к увеличению количества пациентов с острым билиарным панкреатитом в хирургических отделениях. Это вызывает необходимость улучшения диагностики такой патологии. Материал и методы. Проведены клинический осмотр и лечение 126 больных острым билиарным панкреатитом. Среди обследованных пациентов мужчин было 32 (25,4 %), женщин — 94 (74,6 %). Среди мужчин не встречались лица моложе 30 лет. Больные в возрасте свыше 61 года составили 13,4 %. Результаты и их обсуждение. У 45,2 % пациентов с острым билиарным панкреатитом анамнез холелитиаза был в пределах от 6 до 10 лет, только у 3,9 % он развился в течение последнего года, а у 15,1 % конкременты в желчевыводящей системе диагностировались впервые. Это указывает на необходимость более активной хирургической тактики при выявлении холелитиаза и ограничения показаний к консервативному лечению этой патологии. У пациентов с острым билиарным панкреатитом чаще встречались проявления гемодинамического (62,7 %) и энтерального (88,9 %) синдромов, SIRS (91,3 %), синдрома гиперферментемии (100,0 %) и печеночной дисфункции (68,3 %). Рентгенологические признаки (симптом Gobiet, Stuart, «сторожевых» петель, Poppel, Tobia) встречаются часто с высокой достоверностью. Рентгенография органов грудной клетки и брюшной полости, ультрасонография панкреатогепатобилиарной зоны и фиброгастродуоденоскопия являются ключевыми высокоинформативными инструментальными методами, которые позволяют установить диагноз острого билиарного панкреатита в условиях приемного отделения. Выводы. Для быстрого и точного установления диагноза острого билиарного панкреатита необходимо комплексно оценивать клиническую симптоматику и результаты лабораторных и инструментальных обследований.
Вступ. Зростання захворюваності на жовчнокам’яну хворобу викликає збільшення кількості пацієнтів із гострим біліарним панкреатитом у хірургічних відділеннях. Це зумовлює необхідність покращання діагностики цієї патології. Матеріал і методи. Проведено клінічне обстеження й лікування 126 хворих на гострий біліарний панкреатит. Серед обстежених пацієнтів чоловіків було 32 (25,4 %), жінок — 94 (74,6 %). Серед чоловіків не зустрічались особи, молодші 30 років. Хворі віком понад 61 рік становили 13,4 %. Результати та їх обговорення. У 45,2 % пацієнтів із гострим біліарним панкреатитом анамнез холелітіазу був у межах від 6 до 10 років, тільки в 3,9 % — упродовж останнього року, а в 15,1 % конкременти в жовчовивідній системі діагностувалися вперше. Це вказує на необхідність більш активної хірургічної тактики при виявленні холелітіазу й обмеження показань до консервативного лікування цієї патології. У пацієнтів із гострим біліарним панкреатитом найчастіше зустрічалися прояви гемодинамічного (62,7 %) та ентерального (88,9 %) синдромів, SIRS (91,3 %), синдрому гіперферментемії (100,0 %) та печінкової дисфункції (68,3 %). Рентгенологічні ознаки (симптом Gobiet, Stuart, «сторожових» петель, Poppel, Tobia) зустрічалися часто з високою вірогідністю. Рентгенографія органів грудної клітки та черевної порожнини, ультрасонографія панкреатогепатобіліарної зони та фіброгастродуоденоскопія є ключовими високоінформативними інструментальними методами, що дозволяють встановити діагноз гострого біліарного панкреатиту в умовах приймального відділення. Висновки. Для швидкого й точного встановлення діагнозу гострого біліарного панкреатиту необхідно комплексно оцінювати клінічну симптоматику та результати лабораторних й інструментальних обстежень.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: