Adrenal gland transplantation in clinical conditions

Autor: S. Y. Rybakov
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; No. 3 (2022); 87-97
Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; № 3 (2022); 87-97
ISSN: 2519-2582
1818-1384
DOI: 10.30978/cees-2022-3-87
Popis: Chronic insufficiency of the cortical substance of the adrenal glands or hypocorticism until recently belonged to rare forms of endocrine pathology. This included afew cases of Addison’s disease of tuberculous etiology, arelatively small number of patients after bilateral adrenalectomy for Cushing’s disease, removal of bilateral, sometimes unilateral, hormonally active tumors of the cortex and medulla of the adrenal glands. Bilateral adrenalectomy is also practiced for some types of hormone‑dependent tumors of the mammary glands, ovaries, prostate, and malignant hypertension. The evolution of ideas about the pathophysiology of adrenal glands contributed to asignificant expansion and increase in the number of patients suffering from hypocorticism. Adecrease in the incidence of tuberculosis contributed to adecrease in the number of patients with classic Addison’s disease. However, an increasing number of patients with hypocorticism of autoimmune, genetically determined and other genesis are currently being discovered. The improvement of diagnostic methods contributes to the increase in the number of operations for adrenal glands tumors and, accordingly, the number of cases of post‑adrenalectomy hypocorticism. Operations on the pituitary gland for various types of tumors, the number of which is steadily increasing, also contribute to the increase in the number of cases of hypothyroidism. In the mid‑70s of the XX century. anew direction in the treatment of various forms of endocrine insufficiency by the method of transplanting cultures of cells and tissues of endocrine glands took shape. Disorders of the endocrine glands seem to be particularly suitable for the transplantation method of treatment, since it is expected that living and functionally active donor endocrine tissue, transplanted into apatient with endocrine insufficiency, will secrete hormones and provide the body’s physiological needs and clinical compensation of the insufficiency. Similar experimental studies have been conducted since the beginning of the 20th century. The methods of obtaining cultures of cells and tissues of various endocrine organs were developed in detail, the issue of their viability, morphological and hormonal characteristics, and the possibility of compensation of certain forms of endocrine insufficiency were studied.  
Хронічна недостатність кіркової речовини надниркових залоз (НЗ), або гіпокортицизм, донедавна належала до рідкісних форм ендокринної патології. До них відносили нечисленні випадки хвороби Аддісона туберкульозної етіології, порівняно невелику кількість хворих після двобічної адреналектомії зприводу хвороби Кушинга, видалення двобічних, іноді— однобічних, гормонально активних пухлин кори та мозкової речовини НЗ. Двобічну адреналектомію практикують також за деяких видів гормонально залежних пухлин молочних залоз, яєчників, передміхурової залози, уразі злоякісної гіпертензії. Еволюція уявлень про патофізіологію НЗ сприяла значному збільшенню контингенту хворих, які страждають на гіпокортицизм. Зниження захворюваності на туберкульоз спричинило зменшення кількості хворих зкласичною хворобою Аддісона. Однак нині виявляють дедалі більше хворих на гіпокортицизм автоімунного, генетично зумовленого та іншого генезу. Удосконалення методів діагностики сприяє збільшенню кількості операцій зприводу пухлин НЗ івідповідно кількості випадків постадреналектомічного гіпокортицизму. Операції на гіпофізі зприводу різних видів пухлин, кількість яких неухильно зростає, також призводять до зростання числа випадків недостатності НЗ. Усередині 1970-х років оформився новий напрям улікуванні різних форм ендокринної недостатності методом трансплантації культур клітин ітканин ендокринних залоз. Порушення функцій ендокринних залоз видаються особливо придатними для трансплантаційного методу лікування, оскільки очікується, що жива та функціонально активна донорська ендокринна тканина, трансплантована хворому зендокринною недостатністю, виділятиме гормони ізабезпечуватиме фізіологічні потреби організму та клінічну компенсацію недостатності. Подібні експериментальні дослідження проводили ще на початку ХХ ст. Детально розроблено методи отримання культур клітин ітканин різних ендокринних органів, вивчено питання їхньої життєздатності, морфологічні та гормональні характеристики, можливості компенсації певних форм ендокринної недостатності.  
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: