Гіпофосфатемічний рахіт. Клінічні випадки

Autor: E. V. Globa, N. B. Zelinska, T. M. Begytova, L. V. Ivanenko, І. О. Peretyatko
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2022
Předmět:
Zdroj: Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; No. 1 (2022); 89-102
Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; № 1 (2022); 89-102
ISSN: 1818-1384
2519-2582
Popis: Hypophosphatemic rickets (HR) is agenetically heterogeneous disease that is accompanied by hypophosphatemia, skeletal (rickets-like) disorders, growth retardation in children and adults and by damage of other organs and systems. Its incidence is 3.9 cases per 100.000 live births, and the prevalence ranges from 1.7 per 100,000 children to 4.8 per 100,000 people (children and adults). The study was aimed on the investigation of diagnostic features and treatment strategy of different HR subtypes and evaluation of the effectiveness of therapy. Three cases of patients with HR from two families have been described. Laboratory and instrumental investigations were used to confirm the HR. Genetic diagnosis was done using next-generation target sequencing (tNGS) (skeletal dysplasia panel). General clinical features of skeletal disorders (e.g. severe deformity of the lower extremities from early childhood) and growth retardation were observed in patients with HR. All patients had hypophosphatemia with normal/slightly elevated or decreased PTH levels. All patients underwent repeated surgical treatment (without appropriate laboratory and genetic testing and correction of phosphorus-calcium metabolism), which turned out to be ineffective and led to disability. In two patients from one family, genetic testing confirmed the presence of heterozygous pathogenic PHEX variant, and in one— ahomozygous SLC34A3 variant. Normophosphatemia was achieved in agirl with SLC34A3 after starting therapy with the phosphorus supplements. In patients with PHEX variant, treatment with calcitriol, cholecalciferol and phosphorus supplements had little effect (P levels increased but normalization was not achieved), thus only burosumab proved to be rational therapy for such patients. Prior to any corrective surgery, athorough laboratory and genetic examination should be performed to compensate the phosphorus-calcium metabolism. Timely initiation of pathogenetic conservative treatment can improve bone structure and final growth, as well as reduce the need for corrective surgery.
Гіпофосфатемічний рахіт (ГФР)— генетично гетерогенне захворювання, що супроводжується гіпофосфатемією, скелетними (рахітоподібними) порушеннями, затримкою росту дітей і дорослих та ураженням інших органів і систем. Його частота становить 3,9 випадку на 100 тис. дітей, народжених живими, поширеність варіює від 1,7 випадку на 100тис. дітей до 4,8 випадку на 100 тис. осіб (дітей і дорослих). Вивчено особливості діагностики і стратегію вибору лікування різних форм ГФР та оцінено ефективність проведеної терапії. Описано три випадки пацієнтів з ГФР із двох сімей. Для підтвердження ГФР використано лабораторне та інструментальне обстеження. Генетичну діагностику проведено за допомогою таргетногосеквенуваннянаступного покоління (tNGS) (панель скелетних дисплазій). У пацієнтів з ГФР спостерігали спільні клінічні ознаки скелетних порушень (зокрема виразну деформацію нижніх кінцівок з раннього дитинства) та затримку росту. Всі пацієнти мали гіпофосфатемію при нормальному/незначно підвищеному або зниженому рівні паратгормону. Всім пацієнтам проведено неодноразове хірургічне лікування (без відповідного лабораторного та генетичного обстеження і корекції показників фосфорно-кальцієвого обміну), яке було неефективним та призвело до інвалідизації. У двох пацієнтів з однієї родини генетичне дослідження підтвердило наявність гетерозиготних патогенних мутацій у гені PHEX, у третього— гомозиготну мутацію в гені SLC34A3. У дівчинки з мутацією в гені SLC34A3 після призначеної терапії добавками фосфору вдалося досягти нормофосфатемії. У пацієнтів з мутацією у гені PHEX лікування препаратами кальцитріолу, холекальциферолом та фосфорними добавками мало незначну ефективність (рівень фосфору збільшився, але нормалізувати його вміст не вдалося), тому доцільним методом терапії у таких пацієнтів є лише застосування буросумабу. До виконання будь-яких коригувальних операції слід провести ретельне лабораторне і генетичне обстеження та компенсувати показники фосфорно-кальцієвого обміну. Вчасно розпочате патогенетичне консервативне лікування може поліпшити структуру кісткової тканини та кінцевий ріст, а також зменшити потребу у коригувальних операціях.  
Databáze: OpenAIRE