Метафора как основной элемент дискурса
| Autor: | Luiza Oliander |
|---|---|
| Jazyk: | ruština |
| Rok vydání: | 2020 |
| Předmět: |
lcsh:Language and Literature
Metaphor внутренняя форма слова media_common.quotation_subject spirit метаязык metaphor философия sound метафора філософія internal form of a word Phenomenon Meaning (existential) Value (semiotics) художественно-философская мысль дух metalanguage media_common philosophy Philosophy зовнішня форма слова художньо-філософська думка Metalanguage Epistemology literary and philosophical thought концепт метамова external form of a word внутрішня форма слова Beauty звук lcsh:P discourse дискурс Reciprocal Utterance concept внешняя форма слова |
| Zdroj: | Pitannâ lìteraturoznavstva; No. 101 (2020); 109-125 Pitannâ lìteraturoznavstva; № 101 (2020); 109-125 Питання літературознавства; № 101 (2020); 109-125 Pitannâ Lìteraturoznavstva, Vol 101, Iss 0, Pp 109-125 (2020) |
| ISSN: | 2306-2908 |
| DOI: | 10.31861/pytlit2020.101 |
| Popis: | The article deals with the relationship between metaphor and discourse. The metaphor is characterized as the main element of discourse. In the analysis, the emphasis is on its understanding by Bakhtin, when the discourse appears as a “whole utterance”, as a “unit of verbal communication”, which has not meaning, but “meaning related to value – truth, beauty, etc. – and requires a reciprocal understanding which includes an assessment.” According to these positions, on the material of Pushkin’s “The Bronze Horseman”, the works of S. Dovlatov, the works of P. Florensky and others it is proved that the metaphor is a living phenomenon, that “metaphor is a paradigm,” it, “like rapids on a river, makes the recipient's mind boil” (P. Ricoeur). A metaphor is examined as a means of enriching the productivity of philosophical thinking, and it can be a “body of philosophy” (T. Adorno). Поставлен вопрос о соотношении метафоры и дискурса. Метафора характеризуется как основной элемент дискурса. При анализе опора идет на бахтинское его понимание, когда дискурс предстает как „целое высказывание”, как „единица речевого общения”, имеющая не значение, а „смысл, имеющий отношение к ценности – к истине, красоте и т. п. – и требующий ответного понимания, включающего в себя оценку”. С этих позиций на материале пушкинского „Медного всадника”, произведений С. Довлатова, трудов о. П. Флоренского и др. доказывается, что метафора – явление живое, что „метафора – парадигма”, она, „как пороги на реке, заставляет кипеть мысль” (П. Рикёр) реципиента. Метафора рассматривается как средство, способствующее обогащению производительности философского мышления, и может быть „органом философии” (Т. Адорно). У статті поставлено питання про співвідношення метафори і дискурсу. Метафора характеризується як основний елемент дискурсу. При аналізі опора йде на бахтінське його розуміння, коли дискурс постає як „ціле висловлювання”, як „одиниця мовного спілкування”, які мають не значення, а „смисл, що має відношення до цінності – до істини, краси і т. п. – і вимагає відповідного розуміння, що містить в собі оцінку”. З цих позицій на матеріалі пушкінського „Мідного вершника”, творів С. Довлатова, праць о. П. Флоренського та ін. доводиться, що метафора – явище живе, що „метафора – парадигма”, вона, „як пороги на річці, змушує кипіти думку реципієнта” (П. Рікер). Метафора розглядається як спосіб, що сприяє збагаченню продуктивності філософського мислення, і може бути „органом філософії” (Т. Адорно). |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|