Вплив актовегіну на ефективність лікування хворих гастроезофагеальною рефлюксною хворобою із супутньою бронхіальною астмою

Autor: G. G. Akhvlediani, О. А. Lobunets, A. G. Oparin, О. A. Oparin
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Ukrainian Therapeutical Journal; № 3-4 (2018); 14-19
Украинский терапевтический журнал; № 3-4 (2018); 14-19
Український терапевтичний журнал; № 3-4 (2018); 14-19
ISSN: 2522-1175
1605-7295
DOI: 10.30978/utj2018-3-4-14
Popis: Objective — to study the actovegin effects on the clinical course of comorbid pathology, the quality of life of patients and the state of oxidative stress, that is, the level of aggression and protection factors, against the background of the standard treatment regimen in patients with gastroesophageal reflux disease (GERD) with concomitant bronchial asthma (BA).Materials and methods. The work was carried out in accordance with the research work of the Department of Therapy, Rheumatology and Clinical Pharmacology of Kharkiv Medival Academy of Postgraduate Education (KhMAPE) «Pathogenetic mechanisms of formation of comorbid pathology in students suffering from GERD and their correction» (state registration N 0110U002441).The study involved 52 patients suffering from GERD with concomitant BA of mild and moderate severity, who were divided into two treatment groups. The first (main) group included 27 patients aged 20 to 45 years (mean age (32.3 ± 3.5) years), among them 16 (59.3 %) men, 11 women (40.7 %), with the disease duration of 1 to 5 years (mean duration (3.2 ± 0.56) years). The second treatment group included 25 patients aged 20 to 44 years (mean age (31.9 ± 3.2) years), among them 15 (60 %) men, 10 women (40 %), with the same duration of the disease (4.1 ± 0.58) years). The first treatment group of patients received standard therapy of GERD and BA, as well as actovegin in a dose of 200 mg 2 times a day for 4 weeks. Patients of the second treatment group (comparison) received only standard therapy: pump inhibitors and bronchodilators at the same dose for 28 days. The GERD diagnosis was established according to the Montreal consensus (2006), taking into account esophagogastroduodenoscopy, fluoroscopy of the esophagus and stomach and pH-metry results. Verification of the diagnosis of BA, determination of its form and severity was carried out in accordance with the recommendations of the GEA (GJNA) and the order of the Ministry of Health of Ukraine (2013), taking into account the spirography and chest radiography. The quality of life was assessed using a SF-36 unified questionnaire.The state of oxidative stress was assessed by the level of diene conjugates (DC); antioxidant protection for the superoxide dismutase (SOD) activity. The determination of the DC level was carried out in the blood with a spectrofluorometric method. The determination of the activity of SOD in the serum was carried out with colorimetric method. Statistical processing was carried out by the method of variation statistics using standard programs of correlation analysis with calculation of the average statistical values: M, m. The indices’ significance was assessed according to Student’s criterion. The difference was considered as significance at p < 0.05. To establish the relationship between the indicators, a correlation analysis was used to calculate the correlation coefficient (r) and an estimate of its significance.Results and discussion. It has been established that among patients in both groups during treatment, there was a reduction (elimination) of typical as esophageal complaints of GERD (heartburn, regurgitation), and the symptoms of concomitant BA (cough, shortness of breath, respiratory disturbance during sleep — an attack of suffocation). However, in patients of the main group who received supplemental actovegin, the terms of elimination of these pulmonological and esophageal symptoms were shorter in all patients. In parallel with the improvement of these indices by the end of the course of therapy, the increased QoL, improved metabolic processes was observed in both groups, that is, an increase in the level of activity of SOD and in the concentration of DC, which were more pronounced in the group of patients, who received additional actovegin.Conclusions. During the study it has been established that inclusion of actovegin in the standard treatment of patients with GERD with concomitant BA resulted in the significant normalization (activating) of the course of metabolic processes, increasing the parallel level of QOL of patients, significant reduction of the timing of clinical remission of both primary and associated pathology increase in the doses of drugs or their replacement.
Цель работы — изучить на фоне стандартной схемы лечения больных гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ) с сопутствующей бронхиальной астмой (БА) влияние актовегина на клиническое течение коморбидной патологии, качество жизни пациентов и состояние оксидативного стресса, то есть уровень факторов агрессии и защиты.Материалы и методы. Работа выполнена в соответствии с НИР кафедры терапии, ревматологии и клинической фармакологии ХМАПО «Патогенетические механизмы формирования коморбидной патологии у студентов, страдающих ГЭРБ, и их коррекция (гос. регистр. № 0110U 002441).В исследование были включены 52 пациента, страдающих ГЭРБ с сопутствующей БА легкой и средней степени тяжести, которых разделили на две лечебные группы. В первую (основную) группу вошли 27 больных в возрасте от 20 до 45 лет (средний возраст (32,3 ± 3,5) года), среди них 16 (59,3 %) мужчин и 11 (40,7 %) женщин с длительностью срока заболевания от 1 до 5 лет (средний срок (3,2 ± 0,56) года). Во вторую лечебную группу вошли 25 больных в возрасте от 20 до 44 лет (средний возраст (31,9 ± 3,2) года), среди них 15 (60 %) мужчин и 10 (40 %) женщин с той же длительностью течения заболевания (средний срок (4,1 ± 0,58) года). Первая лечебная группа больных получала стандартную терапию ГЭРБ и стандартную терапию БА, а также актовегин по 200 мг 2 раза в сутки в течение 4 нед. Пациенты второй лечебной группы (сравнения) получали только стандартную терапию — ингибиторы протонной помпы и бронхолитики в той же дозе в течение 28 дней. Диагноз ГЭРБ устанавливался со­­гласно Монреальскому консенсусу (2006 г.) с учетом данных эзофагогастродуо­деноскопии, рентгеноскопии пищевода и желудка, а также результатов pH-мет­рии. Верификацию диагноза БА, определение ее формы и степени тяжести осуществляли в соответствии с рекомендациями ВОЗ (GJNA) и приказом МЗ Украины (2013 г.) с учетом данных спирографии и рентгенографии органов грудной клетки. Оценку качества жизни проводили с помощью унифицированного опросника SF‑36.Состояние окислительного стресса оценивали по уровню диеновых конъюгатов (ДК), антиоксидантную защиту — по содержанию (активности) супероксид­дисмутазы (СОД). Уровень ДК в крови определяли спектрофлуориметрическим методом. Определение активности СОД в сыворотке крови проводили колориметрическим способом. Статистическую обработку проводили методом вариационной статистики с применением стандартных программ корреляционного анализа с вычислением среднестатистических величин: M, m. Достоверность показателей оценивали по t-критерию Стьюдента. Разницу считали достоверной при p < 0,05. Для установления взаимосвязи между показателями применяли корреляционный анализ с расчетом коэффициента корреляции (r) и оценки его достоверности.Результаты и обсуждение. В ходе исследования было установлено, что у больных обеих групп в процессе лечения наблюдалось купирование (устранение) как типичных пищеводных жалоб ГЭРБ (изжога, регургитация), так и симптомов сопутствующей БА (кашель, одышка, нарушение дыхания во время сна — приступ удушья). Однако у больных основной группы, получавших допол­нительно актовегин, сроки исчезновения этих пульмонологических и пищеводных симптомов были короче. Параллельно с улучшением этих показателей к концу курса терапии мы констатировали у больных обеих групп повышение показателей качества жизни, улучшение метаболических процессов, то есть повышение уровня активности СОД и снижение концентрации ДК, которые с большей степенью достоверности проявлялись в группе больных, получавших дополнительно актовегин.Выводы. Исследование показало, что включение актовегина в стандартную схему лечения больных ГЭРБ с сопутствующей БА, нормализуя (активизируя) течение метаболических процессов и повышая уровень качества жизни пациентов, одновременно статистически достоверно сокращает сроки наступления клинической ремиссии как основной, так и сопутствующей патологии, не требуя при этом повышения доз препаратов или их замены.
Мета роботи — вивчити на тлі стандартної схеми лікування хворих гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) із супутньою бронхіальною астмою (БА) вплив актовегіну на клінічний перебіг коморбідної патології, якість життя пацієнтів і стан оксидативного стресу, тобто рівень факторів агресії і захисту.Матеріали та методи. Робота виконана відповідно до НДР кафедри терапії, ревматології та клінічної фармакології ХМАПО: «Патогенетичні механізми формування коморбідної патології у студентів, які страждають на ГЕРХ, та їх корекція» (держ. реєстр. № 0110U 002441).У дослідження були включені 52 пацієнти, що страждають на ГЕРХ із супутньою БА легкого та середнього ступеня тяжкості, які були розподілені за двома лікувальними групами. До першої (основної) групи увійшли 27 хворих у віці від 20 до 45 років (середній вік (32,3 ± 3,5) року), серед яких 16 (59,3 %) чоловіків і 11 (40,7 %) жінок, з тривалістю терміну захворювання від 1 до 5 років (середній термін (3,2 ± 0,56) року). Другу лікувальну групу склали 25 хворих у віці від 20 до 44 років (середній вік (31,9 ± 3,2) року), серед яких 15 (60 %) чоловіків і 10 (40 %) жінок, з тією ж тривалістю перебігу захворювання (середній термін (4,1 ± 0,58) року). Перша лікувальна група хворих отримувала стандартну терапію ГЕРХ та стандартну терапію БА, а також актовегін по 200 мг 2 рази на добу протягом 4 тиж. Пацієнти другої лікувальної групи (порівняння) отримували тільки стандартну терапію — інгібітори протонної помпи і бронхолітики в такому ж дозуванні протягом 28 днів. Діагноз ГЕРХ встановлювався згідно з Монреальським консенсусом (2006 р.) з урахуванням даних езофагогастродуоденоскопії, рентгеноскопії стравоходу та шлунка, а також результатів pH-метрії. Верифікацію діагнозу БА, визначення її форми і ступеня тяжкості здійснювали відповідно до рекомендацій ВООЗ (GJNA) та наказу МОЗ України (2013 р.) з урахуванням даних спірографії і рентгенографії органів грудної клітки. Оцінку якості життя проводили за допомогою уніфікованого опитувальника SF‑36.Стан окисного стресу оцінювали за рівнем дієнових кон’югатів (ДК); антиоксидантний захист — за вмістом (активністю) супероксиддисмутази (СОД). Рівень ДК у крові визначали спектрофлуориметричним методом. Визначення активності СОД у сироватці крові проводили колориметричним способом. Статистичну обробку проводили методом варіаційної статистики із застосуванням стандартних програм кореляційного аналізу з обчисленням середньостатистичних величин: M, m. Достовірність показників оцінювали за t-критерієм Стьюдента. Різницю вважали достовірною при p < 0,05. Для встановлення взаємозв’язку між показниками застосовували кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнта кореляції (r) та оцінкою його достовірності.Результати та обговорення. Під час дослідження було встановлено, що у хворих обох груп у процесі лікування спостерігалося купірування (усунення) як типових стравохідних скарг ГЕРХ (печія, регургітація), так і симптомів супутньої БА (кашель, задишка, порушення дихання під час сну — напад задухи). Однак у хворих основної групи, які отримували додатково актовегін, терміни зникнення цих пульмонологічних та стравохідних симптомів були коротшими. Паралельно з поліпшенням цих показників до кінця курсу терапії ми констатували у хворих обох груп підвищення показників якості життя, поліпшення метаболічних процесів, тобто підвищення рівня активності СОД і зниження концентрації ДК, які з більшим ступенем достовірності проявлялися в групі хворих, які отримували додатково актовегін.Висновки. У ході проведеного дослідження було достовірно встановлено, що включення актовегіну до стандартної схеми лікування хворих ГЕРХ із супутньою БА, нормалізуючи (активізуючи) перебіг метаболічних процесів та підвищуючи рівень якості життя пацієнтів, одночасно статистично достовірно скорочує терміни настання клінічної ремісії як основної, так і супутньої патології, не вимагаючи при цьому підвищення доз препаратів або їх заміни.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: