Фенотипы диабетической болезни почек (обзор литературы и собственные данные)

Autor: I.O. Tsaryk, N.V. Pashkovska
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2020
Předmět:
Zdroj: Міжнародний ендокринологічний журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; Том 16, № 3 (2020); 265-271
Международный эндокринологический журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; Том 16, № 3 (2020); 265-271
INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY; Том 16, № 3 (2020); 265-271
ISSN: 2224-0721
2307-1427
Popis: This article provides up-to-date information about diabetic kidney disease (DKD), given its phenotypes. The literature data on the epidemiology, factors and mechanisms for the development of phenotypes of this complication in diabetes mellitus (DM), as well as the possibility of its diagnosis and treatment are presented. Variants of DKD course depending on the type of diabetes are described, based on our own researches. The analysis data are presented for 1,576 patients with type 1 and type 2 diabetes mellitus and latent autoimmune diabetes in adults, the distribution of patients according to the stages of CKD and phenotypes of DKD is described. According to laboratory and instrumental studies, non-albuminuric renal dysfunction is the dominant phenotype among patients with diabetes (60 % — with type 1 diabetes mellitus, 43 % — with type 2 diabetes mellitus, 53 % — with latent autoimmune diabetes in adults). The differences found depending on the type of DM are probably related to the difference in the mechanisms of kidney damage in various types of DM. Since type 2 DM is usually diagnosed long after manifestation, all pathogenetic links in the occurrence of DKD, including the phenomenon of glucose toxicity, endothelial dysfunction, oxidative stress, etc., lead to greater changes than in patients with type 1 DM, which is diagnosed immediately after the onset of the disease. Also, the frequency of the albuminuric form of DKD in type 2 DM is apparently related to the aggravating effects of hypertension, dyslipidemia, and insulin resistance, which cause the progression of DKD. A decrease in the prevalence of albuminuria phenotype is associated with both the improvement of the nephroprotective effect of hypoglycemic drugs, which allows us to stop the development of proteinuria and contributes to the regression of existing kidney damage, and with an increase in the number of patients having a decline in glomerular filtration rate without proteinuria. These data may be the result of earlier diagnosis of the underlying disease and its complications.
В статье приведены современные сведения о диабетической болезни почек (ДБП) с учетом ее фенотипов. Представлены данные литературы об эпидемиологии, факторах и механизмах развития фенотипов этого осложнения при сахарном диабете (СД), а также возможностях его диагностики и лечения. Описаны варианты течения ДБП в зависимости от типа СД, основанные на собственных исследованиях. Представлены данные анализа 1576 пациентов с СД 1-го, 2-го типов и латентным аутоиммунным диабетом взрослых (LADA), описано распределение больных по стадиям ХБП и фенотипам ДБП. По данным лабораторных и инструментальных исследований установлено, что неальбуминурическое нарушение функции почек является доминирующим фенотипом среди пациентов с СД (60 % — с СД 1-го типа, 43 % — с СД 2-го типа, 53 % — с LADA). Выявленные различия в зависимости от типа СД, вероятно связаны с особенностями механизмов поражения почек при разных типах СД. Поскольку СД 2-го типа обычно диагностируется спустя длительное время после манифестации, все патогенетические звенья возникновения ДБП, включая феномен глюкозотоксичности, эндотелиальной дисфункции, оксидативного стресса и т.д., приводят к более масштабным изменениям, чем у пациентов с СД 1-го типа, который диагностируется сразу же после начала заболевания. Также частота альбуминурической формы ДБН при СД 2-го типа может быть связана с отягчающим влиянием артериальной гипертензии, дислипидемии и инсулинорезистентности, которые способствуют прогрессированию ДБП. Снижение распространенности альбуминурического фенотипа связано как с совершенствованием нефропротекторного действия сахароснижающих препаратов, что не только позволяет остановить развитие протеинурии, но и способствует регрессированию уже имеющихся поражений почек, так и с ростом количества пациентов со снижением скорости клубочковой фильтрации без протеинурии, что, по мнению авторов, может быть следствием более ранней диагностики основного заболевания и его осложнений.
У статті надані сучасні відомості про діабетичну хворобу нирок (ДХН) з огляду на її фенотипи. Наведені дані літератури щодо епідеміології, чинників і механізмів розвитку фенотипів цього ускладнення при цукровому діабеті (ЦД), а також можливостей його діагностики та лікування. Описано варіанти перебігу ДХН залежно від типу ЦД, що ґрунтуються на власних дослідженнях. Наведені дані аналізу 1576 пацієнтів з ЦД 1-го, 2-го типів і латентним автоімунним діабетом дорослих (LADA), описано розподіл хворих за стадіями хронічної хвороби нирок і фенотипами ДХН. За даними лабораторних та інструментальних досліджень встановлено, що неальбумінурійне порушення функції нирок є домінуючим фенотипом серед пацієнтів з ЦД (60 % — з ЦД 1-го типу, 43 % — з ЦД 2-го типу, 53 % — з LADA). Виявлені відмінності залежно від типу ЦД, ймовірно пов’язані з різницею у механізмах ураження нирок при різних типах ЦД. Оскільки ЦД 2-го типу зазвичай діагностується через тривалий час після маніфестації, всі патогенетичні ланки виникнення ДХН, включаючи феномен глюкозотоксичності, ендотеліальної дисфункції, оксидативного стресу тощо, призводять до більш масштабних змін, ніж у пацієнтів з ЦД 1-го типу, що діагностується одразу після початку захворювання. Також частота альбумінурійної форми ДХН при ЦД 2-го типу вочевидь пов’язана з обтяжувальним впливом артеріальної гіпертензії, дисліпідемії й інсулінорезистентності, що сприяють прогресуванню ДХН. Зниження поширеності альбумінурійного фенотипу пов’язане як із удосконаленням нефропротекторної дії цукрознижувальних препаратів, що не тільки дає змогу зупинити розвиток протеїнурії, але й сприяє регресії вже наявного ураження нирок, так і зі зростанням кількості пацієнтів зі зниженням швидкості клубочкової фільтрації без протеїнурії, що, на думку авторів, може бути наслідком більш ранньої діагностики основного захворювання та його ускладнень.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: