Діабетична кардіоміопатія: сучасний стан проблеми. Огляд літератури

Autor: V. E. Кondratiuk, А. P. Stakhova
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2023
Předmět:
Zdroj: Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; No. 1 (2023); 58-66
Clinical Endocrinology and Endocrine Surgery; № 1 (2023); 58-66
ISSN: 1818-1384
2519-2582
DOI: 10.30978/CEES-2023-1
Popis: The literature review describes the evolution of views on diabetic cardiomyopathy (DCM): from apathological condition with myocardial hypertrophy and fibrosis in patients with diabetes mellitus (DM) to the development of heart failure (HF) in the absence of other cardiovascular diseases (CVD). It has been demonstrated that DCM is astaged pathophysiological condition inherent in patients with DM and impaired glucose tolerance, caused by hyperglycemia, hyperinsulinemia, and insulin resistance, characterized by molecular changes, remodeling of the left chambers of the heart, adecrease in the systolic‑diastolic reserve of the ventricular myocardium, the development of HF, and is associated with dysfunction of the autonomic nervous system, disruption of energy metabolism and increased inflammation. The features of heart damage in both type 1 and type 2 DM were analyzed, and the importance of glycemic control to prevent the development and progression of HF was noted. The results of experimental and clinical studies (CARVAR 92 cohort, LIFE, RENAAL, the Framingham study, HyperGEN, the Strong Heart Study, RECORD trial, PRO active Study) gave the ground to claim that secondary DM prevention reduces the risks of death from CVD and the progression of pump function deterioration of the heart. Screening of DCM biomarkers (long non‑coding RNA and galectin‑3) and carrying out of Doppler echocardiography in patients with DM and impaired glucose tolerance will allow timely and adequate initiation of DCM treatment. Ways to correct changes in the heart that develop in patients with DM are given. Metformin, empagliflozin, canagliflozin, liraglutide, and semaglutide are listed as promising medications for drug correction of DCM.
Розглянуто еволюцію поглядів щодо діабетичної кардіоміопатії (ДКМП): від патологічного стану згіпертрофією та фіброзом міокарда ухворих на цукровий діабет (ЦД) до розвитку серцевої недостатності (СН) за відсутності інших серцево‑судинних захворювань. Продемонстровано, що ДКМП— це стадійний патофізіологічний стан, притаманний хворим на ЦД та особам зпорушенням толерантності до глюкози, спричинений гіперглікемією, гіперінсулінемією та інсулінорезистентністю, характеризується молекулярними змінами, гіпертрофією ідилатацією лівих відділів серця, фіброзом міокарда, зниженням систоло‑діастолічного резерву міокарда шлуночків, розвитком СН, асоціюється здисфункцією вегетативної нервової системи, порушенням енергетичного метаболізму та збільшенням активності запалення. Проаналізовано особливості ураження серця при ЦД 1 та 2типу. Відзначено важливість контролю глікемії для запобігання розвитку іпрогресуванню СН. Результати експериментальних та клінічних досліджень (CARVAR 92 cohort, LIFE, RENAAL, the Framingham study, HyperGEN, the Strong Heart Study, RECORD trial, PRO active Study) дають підстави стверджувати, що вторинна профілактика ЦД знижує ризик смерті від серцево‑судинних захворювань іпрогресування погіршення насосної функції серця. Скринінгове визначення біомаркерів ДКМП (довгі некодуючі РНК ігалектин‑3) та проведення допплерехокардіографії хворим на ЦД та особам зпорушенням толерантності до глюкози дасть змогу вчасно іадекватно розпочати лікування ДКМП. Наведено шляхи корекції змін усерці, які розвиваються ухворих на ЦД. Метформін, емпагліфлозин, канаглі­флозин, ліраглутид та семаглутид єперспективними засобами медикаментозної корекції ДКМП.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: