Surgical treatment of patients with duodenal fistulas and duodenal injuries

Autor: A. R. Bekmuradov, L. S. Bilianskyi
Jazyk: ruština
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Хірургія України; № 4 (2019); 11—15
Surgery of Ukraine; № 4 (2019); 11—15
Хирургия Украины; № 4 (2019); 11—15
ISSN: 1818-5398
2521-697X
Popis: The aim — to improve the treatment results of patients with external fistulas of duodenum (EFD) and retroperitoneal duodenal lesions of the by selecting the optimal surgical procedure and determining the most effective treatment for duodenal fistulas of different etiology.Materials and methods. The results of treatment of 29 patients (19 men and 10 women) aged from 24 to 72 years; from 2002 to 2016 with external unformed high flow complete duodenal fistulas were analyzed. In 6 patients with external unformed high flow complete duodenal fistulas, emergency surgery was performed according to urgent indications (group I). In 9 patients with damage to the II‑B part of the duodenum was formed behind the transversal colon Roux‑en‑Y anastomosis with the exception of duodenum (group II). Multi‑staged surgery was performed in 8 patients with iatrogenic lesions of the retroperitoneal descended (II‑A and II‑B) parts of the duodenum and retroperitoneal phlegmon (group III). A resection of the lower horizontal part of the duodenum was performed in 2 patients with damage of the III (lower horizontal) duodenal part, with the duodenal — jejunal anastomosis formation on the small intestine loop with stoma. In 2 patients with aortal‑duodenal fistulas after the end of the vascular stage of the operation performed resection of the duodeno‑jejunal anastomosis in front of the root of the mesentery (group IV).Results and discussion. Early surgical intervention with the gastroenteroanastomosis behind the colon transverse with duodenum disabling is consider to be the optimal treatment method for high duodenal EF, which helps to reduce the fistula elimination time and to early rehabilitation of patients. External drainage of common bile duct is considered to be a mandatory stage of surgical treatment of duodenal EF, which is developed as a result of pancreatic necrosis or iatrogenic damage during endoscopic retrograde cholangiopancreatography and endoscopic papillosphincterotomy. Early enteral probe nutrition is essential condition for adequate management of patients in the postoperative period.Conclusions. Active surgical tactics with early surgery prevent the development of purulent‑septic complications and electrolyte disorders, especially in the case of lesions of the retroperitoneal part of the duodenum. An individual approach to the choice of the method of exclusion from the passage of the duodenum in a short mono‑ or long loop allows to reduce the flow of the damaged intestine and to reduce the possibility of fatal postoperative complications.
Цель работы — улучшить результаты лечения пациентов с наружными свищами и забрюшинными повреждениями двенадцатиперстной кишки путем выбора оптимальной хирургической методики и определения наиболее эффективного лечения свищей двенадцатиперстной кишки разной этиологии.Материалы и методы. Проанализированы результаты лечения 29 больных (19 мужчин и 10 женщин) в возрасте от 24 до 72 лет, с 2002 по 2016 г. с наружными несформированными высокодебитными полными свищами двенадцатиперстной кишки. У 6 больных было проведено неотложное хирургическое вмешательство по срочным показаниям (I группа). У 9 больных с повреждением II‑Б части двенадцатиперстной кишки был сформирован позадиободочный поперечный гастроэнтероанастомоз на длинной петле по Ру с выключением двенадцатиперстной кишки (II группа). У 8 больных с ятрогенным повреждением забрюшинной нисходящей (II‑A и II‑Б) части двенадцатиперстной кишки и забрюшинной флегмоны операции проведены в несколько этапов (III группа). У 2 больных с повреждением III (нижнегоризонтальной) ветви двенадцатиперстной кишки была выполнена резекция нижнегоризонтальной ветви двенадцатиперстной кишки с формированием дуоденоеюноанастомоза на стомированной петле тощей кишки. У 2 больных с аортодуоденальными фистулами после окончания сосудистого этапа операции осуществили резекцию нижнегоризонтальной ветви двенадцатиперстной кишки с формированием дуоденоеюноанастомоза впереди корня брыжейки (IV группа).Результаты и обсуждение. Оптимальным методом лечения наружных свищей двенадцатиперстной кишки считаем выполнение раннего оперативного вмешательства с формированием позадиободочного поперечного гастроэнтероанастомоза по предложенной методике с отключением двенадцатиперстной кишки, что способствует сокращению сроков лечения свища и ранней реабилитации больных. Выполнение наружного дренирования холедоха считаем обязательным этапом хирургического лечения наружных свищей двенадцатиперстной кишки, развившихся в результате панкреонекроза или ятрогенного повреждения при проведении эндоскопической ретроградной папиллосфинктеротомии. Обязательным условием адекватного ведения больных в послеоперационный период считаем обеспечение раннего энтерального зондового питания.Выводы. Активная хирургическая тактика с ранним хирургическим вмешательством препятствует развитию гнойно‑септических осложнений и электролитных нарушений, особенно при повреждениях забрюшинной части двенадцатиперстной кишки. Индивидуальный подход к выбору методики выключения из пассажа двенадцатиперстной кишки на короткой монопетле или длинной петле по Ру позволяет обеспечить снижение дебита поврежденной кишки и снизить возможность фатальных послеоперационных осложнений.
Мета роботи — поліпшити результати лікування пацієнтів із зовнішніми норицями і заочеревинними пошкодженнями дванадцятипалої кишки шляхом вибору оптимальної хірургічної методики і визначення найефективнішого лікування нориць дванадцятипалої кишки різної етіології.Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 29 хворих (19 чоловіків і 10 жінок) у віці від 24 до 72 років, з 2002 до 2016 року з зовнішніми несформованими високодебітними повними норицями дванадцятипалої кишки. У 6 хворих із зовнішніми несформованими високодебітними повними норицями дванадцятипалої кишки було проведене невідкладне хірургічне втручання за терміновими показаннями (I група). У 9 хворих з пошкодженням II‑Б частини дванадцятипалої кишки було сформовано позаду ободовий поперечний гастроентероанастомоз на довгій петлі по Ру з виключенням дванадцятипалої кишки (II група). У 8 хворих з ятрогенним пошкодженням заочеревинної низхідної (II‑A і II‑Б) частини дванадцятипалої кишки і заочеревинної флегмони операції проведені в декілька етапів (III група). У 2 хворих з пошкодженням III (нижньогоризонтальної) гілки дванадцятипалої кишки було виконано резекцію нижньогоризонтальної гілки дванадцятипалої кишки з формуванням дуоденоєюноанастомозу на стомованій петлі тонкої кишки. У 2 хворих з аортодуоденальними фістулами після закінчення судинного етапу операції здійснили резекцію нижньогоризонтальної гілки дванадцятипалої кишки з формуванням дуоденоєюноанастомозу попереду кореня брижі (IV група).Результати та обговорення. Оптимальним методом лікування високих зовнішніх нориць дванадцятипалої кишки вважаємо виконання раннього оперативного втручання з формуванням позаду ободового поперечного гастроентероанастомозу за запропонованою методикою з відключенням дванадцятипалої кишки, що сприяє скороченню термінів ліквідації нориці і ранньої реабілітації хворих. Виконання зовнішнього дренування холедоха вважаємо обов’язковим етапом хірургічного лікування зовнішніх нориць дванадцятипалої кишки, які розвинулися внаслідок панкреонекрозу або ятрогенного пошкодження при проведенні ендоскопічної ретроградної холангіопанкреатографії та ендоскопічної папіллосфінктеротомії. Обов’язковою умовою адекватного ведення хворих в післяопераційний період вважаємо забезпечення раннього ентерального зондового харчування.Висновки. Активна хірургічна тактика з раннім хірургічним втручанням перешкоджає розвитку гнійно‑септичних ускладнень і електролітних порушень, особливо при пошкодженнях заочеревинної частини дванадцятипалої кишки. Індивідуальний підхід до вибору методики виключення з пасажу дванадцятипалої кишки на короткій монопетлі або довгій петлі по Ру дозволяє забезпечити зниження дебіту пошкодженої кишки і знизити можливість фатальних післяопераційних ускладнень.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: