Застосування флутаміду у комплексній терапії жінок з акне на тлі гіперандрогенії

Autor: V.S. Komarnytska, S.I. Polishchuk, D.S. Polishchuk
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Ukrainian Journal of Dermatology, Venerology, Cosmetology; № 2 (2018): Uk­ra­i­ni­an Jo­ur­nal of Der­ma­to­logy, Ve­ne­ro­logy, Cos­me­to­logy; 73—78
Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии; № 2 (2018): Украинский журнал дерматологии, венерологии, косметологии; 73—78
Український журнал дерматології, венерології, косметології; № 2 (2018): Український журнал дерматології, венерології, косметології; 73—78
ISSN: 2522-1035
1727-5741
DOI: 10.30978/ujdvk2018-2-73
Popis: Objective — to determine the efficacy, safety, tolerability of the complex therapy, which includes flutamid, in women with acne affected by hyperandrogenism.Materials and methods. During 2014—2017, there were 117 women under observation who had acne illness of varying degrees of severity. The age of the patients varied from 18 to 35, the average age was (28.2 ± 3.2) years. The duration of the disease was from 1 to 8 years, on average — (4.5 ± 0.5) years. The prevalence of acne in the age group of 18 to 25 years was 32 %; in the group of 25—30 years — 29 %; in the group of 30 — 35 years — 39 %. The hormonal status was studied on the third — fifth day of the menstrual cycle by the definition of luteinizing hormone, progesterone, total and free testosterone, anti­mullerian hormone before treatment and at 1, 3, 6 months of the therapy; the sonographic assessment of the pelvic organs was performed on the second — fourth day of the menstrual cycle before treatment and at the sixth month of therapy. For all women with acute acne and hyperandrogenism, complex therapy was conducted with the prescription of one of the systemic antibiotics of the azithromycin rank or retinoid and included flutamid in the dose of 125 mg 3 times per day for 6 months and the appointment of external treatment.Results and discussion. 82 (70 %) patients had second — third degree of severity (clinical course of moderate severity), 35 (30 %) patients — fourth degree of severity (severe clinical course). 92 (78.6 %) patients had hyperandrogenism on the background of polycystic ovarian syndrome, the remaining 25 (21.4 %) patients had a mixed type of hyperandrogenism. During the first two weeks of the complex therapy 104 (89 %) patients, showed significant improvement, revealed as regression of comedones and superficial papula­pustular elements of skin rash, and the maximum effect was achieved only after 6 weeks of therapy. In 13 (11 %) patients, skin clearing from the rash was slower and the significant clinical improvement was achieved after three months of therapy. Complete clinical recovery, revealed as complete absence of any signs of inflammation on the skin, was observed in 117 patients who had undergone the full course of six months of treatment. Analysis of the average values of laboratory parameters after the treatment showed the decrease of the total and free testosterone levels by 4 and 3.5 times, respectively, of the luteinizing and anti­mullerian hormone — by 2.7 and 1.8 times, respectively, the increase of progesterone level — by 1.5 times. Long­term results of treatment allowed marking steady clinical remission for one year after treatment in 111 (95 %) women. Positive changes of sonographic evaluation (ultrasonic diagnosis) after the treatment were noted in 70 (60 %) women, which were revealed as decrease of the thickness of capsules and the decrease or disappearance of small hypoechoic inclusions along the ovarian stroma.Conclusions. The necessary condition for the increase of the effectiveness of treating patients with acne is the correction of all links of the pathogenesis of the disease. With a similar clinical symptomatology, a different tactics of management of patients, aimed at a particular pathogenetic cause, will be required. Since laboratory diagnostics makes it possible to understand the individual links of the pathological process, for female acne patients, primarily of reproductive age, an evaluation of the androgenic status is required – detection of biochemical hyperandrogenism and analysis of the degree of androgen level increase, – which makes it possible to implement the appropriate changes in the treatment, including acne disease. To interrupt hyperandrogenism link in women with acne, confirmed by biochemical and instrumental studies, it is advisable to administer flutamide 125 mg 3 times a day for a total of 6 months in a complex therapy with a possible dose adjustment.
Цель работы — определить эффективность, беспечность, переносимость комплексной терапии, в состав которой входит флутамид, у женщин с акне на фоне гиперандрогении.Материалы и методы. На протяжении 2014—2017 гг. под нашим наблюдением находилось 117 женщин, больных на угревую болезнь с разной степенью тяжести. Возраст пациенток колебался от 18 до 35 лет, средний возраст — (28,2 ± 3,2) года. Длительность заболевания — от 1 до 8 лет, в среднем — (4,5 ± 0,5) года. Распространение акне в возрастной группе 18—25 лет составляло 32 %; 25—30 лет — 29 %; 30—35 лет — 39 %. Исследовали гормональный статус на 3—5-­е сутки менструального цикла с помощью определения уровней лютеинизированного гормона, прогестерона, общего и свободного тестостерона, антимюллерового гормона до начала лечения и на 1­, 3­, 6-­й месяцы терапии. Проводили эхографическую оценку органов малого таза на 2—4­-е сутки менструального цикла до начала лечения и 6­м месяце терапии. Всем больным угревой болезнью с гиперандрогенией (ГА) была проведена комплекс­ная терапия с назначением одного из системных антибиотиков азитромицинового ряда или ретиноида и включением в схему лечения флутамида в дозе 125 мг 3 раза в сутки на протяжении 6 мес с назначением наружного лечения. Результаты и обсуждение. У 82 (70 %) пациенток с акне диагностировано 2—3-­ю степень тяжести (клиническое течение средней тяжести), у 35 (30 %) — 4-­ю (тяжелое). У 92 (78,6 %) пациенток было установлено ГА на фоне синдрома поликистозных яичников (СПКЯ), у 25 (21,4 %) — смешанный тип ГА. Уже на протяжении первых 2 нед комплексной терапии у 104 (89 %) пациенток наблюдалось значительное улучшение, что проявлялось регрессом комедонов и поверхностных папуло­пустулёз­ных элементов кожной сыпи, а максимальный эффект удалось получить лишь через 6 нед терапии. В то время как у 13 (11 %) пациенток очищение кожи от высыпных элементов осуществлялось медленнее, и значительного клинического улучшения удалось добиться после 3 мес терапии. Полное клиническое излечение отмечено у 117 пациенток, которые прошли полный курс шестимесячной терапии, что проявлялось отсутствием каких­либо признаков воспалений на коже. Анализ среднестатистических значений лабораторных показателей после лечения показал уменьшение показателей общего и свободного тестостерона в 4 и 3,5 раза соответственно, лютеинизированного и антимюллерового гормона — в 2,7 та 1,8 раза соответственно, увеличение уровня прогестерона — в 1,5 раза. Отдаленные результаты лечения позволяют отметить стойкую клиническую ремиссию на протяжении года после лечения у 111 (95 %) женщин. Позитивные изменения эхографической оценки (УЗИ) после лечения отмечено у 70 (60 %) женщин, что проявлялось уменьшением толщины капсул и уменьшением или исчезновением мелких гипоэхогенных включений по строме яичников. Выводы. Для повышения эффективности лечения больных акне необходимым условием является коррекция всех звеньев патогенеза данного заболевания. При сходной клинической симптоматике потребуется различная тактика ведения пациенток, направленная на конкретную патогенетическую причину. Так как лабораторная диагностика позволяет разобраться в отдельных звеньях патологического процесса, для женщин, больных акне, в первую очередь репродуктивного возраста, необходима оценка андрогенного статуса — выявление биохимической гиперандрогении и анализ степени повышения уровня андрогенов, что дает возможность осуществить соответствующие изменения в лечении, включая угревую болезнь. Для прерывания звена гиперандрогении у женщин с угревой болезнью, подтвержденной биохимическими и инструментальными исследованиями, целесообразно назначение в комплексной терапии флутамида в дозе 125 мг 3 раза в сутки на протяжении 6 мес с возможной коррекцией дозы препарата.
Мета роботи — визначити ефективність, безпечність, переносність комплексної терапії, до складу якої входить флутамід, у жінок з акне на тлі гіперандрогенії. Матеріали та методи. Протягом 2014—2017 рр. під спостереженням перебувало 117 жінок, хворих на вугрову недугу різного ступеня тяжкості. Вік пацієнток коливався від 18 до 35 років, середній вік становив (28,2 ± 3,2) року. Тривалість захворювання — від 1 до 8 років, у середньому — (4,5 ± 0,5) року. Поширеність акне у віковій групі 18—25 років становила 32 %; 25—30 років — 29 %; 30—35 років — 39 %. Досліджували гормональний статус на 3—5-­ту добу менструального циклу з визначенням рівнів лютеїнізуючого гормона, прогестерону, загального і вільного тестостерону, антимюллерового гормона до початку лікування та на 1­, 3­, 6-­му місяцях терапії. Проводили ехографічну оцінку органів малого таза на 2-­гу—4-­ту добу менструального циклу до початку лікування та на 6­му місяці терапії. Усім хворим на вугрову хворобу жінкам з гіперандрогенією (ГА) проведено комплексну терапію з призначенням одного із системних антибіотиків азитроміцинового ряду або ретиноїду та введенням у схему лікування флутаміду в дозі 125 мг 3 рази на добу протягом 6 міс з призначенням зовнішнього лікування.Результати та обговорення. У 82 пацієнток (70 %) з акне діагностовано 2—3-­й ступінь тяжкості (клінічний перебіг середньої тяжкості), у 35 (30 %) — 4-­й (тяжкий). У 92 (78,6 % ) пацієнток встановлено ГА на тлі синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ), у 25 (21,4 %) — змішаний тип ГА. Уже протягом перших 2 тиж комплексної терапії у 104 (89 %) пацієнток значно поліпшився стан, що виявлялося в регресі комедонів та поверхневих папуло­пустульозних елементів шкірної висипки, а максимального ефекту вдалося досягти лише через 6 тиж терапії. Тоді як у 13 (11 %) пацієнток шкіра очистилася від висипних елементів повільніше, і значного клінічного поліпшення вдалося досягти після 3 міс терапії. Повного клінічного виліковування домоглися у 117 пацієнток, що пройшли повний курс шестимісячної терапії, коли зникли будь­які ознаки запалень на шкірі. Аналіз середньостатистичних значень лабораторних показників після лікування засвідчив зменшення рівнів загального та вільного тестостерону у 4 і 3,5 разу відповідно, лютеїнізуючого та антимюллерового гормона — у 2,7 та 1,8 разу відповідно, збільшення рівня прогестерону — в 1,5 разу. Віддалені наслідки лікування свідчать про стійку клінічну ремісію протягом року після лікування у 111 (95 %) жінок. Позитивні зміни ехографічної оцінки (УЗД) після лікування зауважено у 70 (60 %) жінок, про що свідчать зменшення товщини капсул та зменшення або зникнення дрібних гіпоехогенних включень по стромі яєчників. Висновки. Для підвищення ефективності лікування хворих на акне необхідною умовою є корекція всіх ланок патогенезу захворювання. За схожої клінічної симптоматики потрібна різна тактика ведення пацієнток, що спрямована на конкретну патогенетичну причину. Оскільки лабораторна діагностика дає змогу розібратися в окремих ланках патологічного процесу, для жінок з акне, передусім репродуктивного віку, вкрай потрібною є оцінка андрогенного статусу — визначення біохімічної гіперандрогенії та аналіз зміни рівнів андрогенів, що дає змогу зробити відповідні призначення в лікуванні, включаючи вугрову хворобу. Для переривання ланки гіперандрогенії жінкам із вугровою хворобою, підтвердженою клініко­лабораторними та інструментальними дослідженнями, доцільно призначати в комплексній терапії флутамід у дозі 125 мг 3 рази на добу протягом 6 міс з можливою корекцією дози препарату.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: