Симулякр, естетичний досвід і художні практики сучасності в контексті принципу 'неповного осягнення об’єкта'

Autor: O. P. Polishchuk
Jazyk: angličtina
Rok vydání: 2019
Předmět:
Zdroj: Zhytomyr Ivan Franko State University Journal. Philosophical Sciences.; № 1(85) (2019); 76-84
Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки; № 1(85) (2019); 76-84
ISSN: 2663-7650
Popis: Об’єктом даного дослідження виступили естетичний і художній досвід сучасників у процесах символічного виробництва та обміну; до того ж ми цікавилися досвідом мешканців міст, сформованим під впливом публічного простору повсякденного життя. Нами припущено, як гіпотезу, про зв'язок ступеня естетичного досвіду, художніх смаків людини, а також значним інтересом публіки до квазіестетичного (чи "естезі") із феноменом "сенсорного голоду". Методологічно важливим для дослідження став принцип "неповного осягнення об’єкта", оскільки ми здійснюємо аналіз людської чуттєвості через розгляд специфічного продукту соціальної активності людини. Ним виступають, як макрорівень аналізу, результати сучасних художніх практик, зокрема візуального мистецтва, стріт-арту та ін. Також нами враховується соціальний запит сучасників на пошук художніх інновацій не лише завдяки виставкам, вернісажам, музейним експозиціям та ін. Враховуємо, що задоволення/незадоволення від результатів теперішніх художніх практик багато сучасників знаходять завдяки мас-медіа, індивідуально звертаючи увагу на колір, силует, контур, композицію, тематику зображення (мікрорівень аналізу). Для цього дослідження мали значення метод семіотичного аналізу візуального об’єкта та герменевтичний метод. Нами здійснено аналіз специфічного квазіестетичного явища, а саме симулякра. Роль симулякрів у інформаційній взаємодії людини постіндустріального суспільства досліджено в цій статті, а також з’ясовано типові та особливі ознаки цього соціально-культурного явища. Розглянуто такий їх різновид як симулякри із візуальною формою презентації. Нами стверджується, що в духовному житті сучасної людини та суспільства естетичний і художній компоненти вже більше не мають родовидового підпорядкування. Причина цього полягає в тому, що гармонія, вдосконалення смаків людини у "сфері чуттєвих явищ" більше не є обов’язковою вимогою з боку суспільства до художніх практик, зокрема сучасного мистецтва.
The object of this study is the aesthetic and artistic experience of contemporaries in the processes of symbolic production and exchange. In addition, we were interested in the experience of urban residents formed by the influence of the public space of everyday life. We are hypothesized to relate the degree of aesthetic experience, artistic tastes of a person, as well as the significant public interest in a quasi-aesthetic (or "aesthezi") phenomenon with the "sensory hunger" phenomenon. Methodologically important for the study was the principle of "incomplete comprehension of the object", since we analyze human sensuality by considering a specific product of human social activity. They serve as the macro level of analysis, the results of contemporary artistic practices, including visual art, street art, etc. We also take into account the social request of contemporaries to search for artistic innovations, not only through exhibitions, opening hours, museum exhibitions, etc. We take into account that many contemporaries find satisfaction/dissatisfaction with the results of current artistic practices due to the mass media, individually paying attention to color, silhouette, outline, composition, subject matter of the image (micro level of analysis). The semiotic analysis of the visual object and the hermeneutic method were relevant for this study. We have analyzed a specific quasi-aesthetic phenomenon, namely simulacra. The role of simulacra in the informational interaction of human beings in post-industrial society is explored in this article and the typical and specific features of this socio-cultural phenomenon are explored. They are considered as a kind of simulacra with a visual presentation. We argue that in the spiritual life of modern man and society, the aesthetic and artistic components no longer have ancestral subordination. The reason for this is that harmony, the improvement of human tastes in the "sphere of sensual phenomena" is no longer a mandatory requirement on the part of society for artistic practices, in particular contemporary art.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: