Гонартроз и коксартроз на фоне сахарного диабета

Autor: O.V. Syniachenko, K.S. Holovkyna, H.S. Taktashov, I.A. Heiko, M.V. Yermolaieva
Rok vydání: 2021
Předmět:
Zdroj: INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY; № 4.76 (2016); 95-99
Международный эндокринологический журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; № 4.76 (2016); 95-99
Міжнародний ендокринологічний журнал-Mìžnarodnij endokrinologìčnij žurnal; № 4.76 (2016); 95-99
ISSN: 2307-1427
2224-0721
DOI: 10.22141/2224-0721.4.76.2016.77816
Popis: Osteoarthritis has a great medical, social and economic influence on the society, and the most topical problem is considered to be knee and hip joint diseases, since gonarthrosis (GA) and coxarthrosis (CA) are the most disabling localizations of the pathological process. Diabetes mellitus (DM) is one of the independent risk factors for the development of osteoarthritis. The aim of this research was the comparative evaluation of clinical, radiological and sonographic signs of GA and CA in patients with different types of DM and without it, the study of correlations between bone-destructive characteristics and the disturbances of carbohydrate metabolism, including physical-chemical integral indices, the determination of the effect of DM on the rates of the progression of changes in the knee and hip joints. Material and methods. There were 153 patients with osteoarthritis, who were divided into two groups. The first (main) group consisted of 47 people (16 men and 31 women aged 25 to 72 years) with DM, and the second (control) one — of 106 patients without DM (83 men and 23 women aged 32 to 73 years). Results. DM in patients with osteoarthritis determines the number of affected joints in the form of polyarthrosis, not only starting, but also morning stiffness, the increase of the frequency of some roentgenosonographic signs of the articular syndrome, the severity of the involvement of the spine, knee and hip joints in the process that depends on the rates of insulinemia and glycated hemoglobin in the blood. The development of GA and CA is often observed in DM type 2, which is more aggressive factor as for the hip joint disease, while mainly DM type 1 in patients with GA causes tendosynovitis and enthesopathy, and the severity of synovitis is associated with diabetic macro- and microangiopathy in these cases. The presence of DM in patients with GA influences the formation of osteocystosis, subchondral sclerosis, osteoporosis, intraarticular calcifications, ligamentosis and intraarticular cartilage flaps. Conclusions. DM has an impact on the course of the GA and CA, and the detection of the disturbances of carbohydrate metabolism in such joint pathology can have a practical significance as a risk factor of some structural changes of articular and periarticular tissues.
Остеоартроз несет большую медико-социальную и экономическую нагрузку на общество, а наиболее актуальной считается проблема поражений коленных и тазобедренных суставов, поскольку гонартроз (ГА) и коксартроз (КА) являются самыми инвалидизирующими локализациями патологического процесса. К независимым факторам риска развития остеоартроза относится сахарный диабет (СД). Целью данной работы стали сравнительная оценка клинических, рентгенологических и сонографических признаков ГА и КА у больных с разными типами СД и без такового, изучение связей костно-деструктивных признаков с нарушениями углеводного обмена, в том числе с физико-химическими интегральными показателями, определение влияния СД на темпы прогрессирования изменений со стороны коленных и тазобедренных суставов. Материал и методы. Под наблюдением находились 153 больных остеоартрозом, распределенных на две группы. Первую (основную) составили 47 человек (16 мужчин и 31 женщина в возрасте от 25 до 72 лет) на фоне СД, а вторую (контрольную) — 106 пациентов без СД (83 мужчины и 23 женщины в возрасте от 32 до 73 лет). Результаты. СД у больных остеоартрозом определяет число пораженных суставов в виде полиартроза, не только стартовую, но и утреннюю скованность, увеличение частоты отдельных рентгеносонографических признаков суставного синдрома, тяжесть вовлечения в процесс позвоночника, коленных и тазобедренных сочленений, что зависит от показателей инсулинемии и гликированного гемоглобина в крови. Развитие ГА и КА чаще наблюдается при СД типа 2, который является более агрессивным фактором в отношении поражения тазобедренных суставов, тогда как преимущественно СД типа 1 у больных ГА вызывает появление тендовагинитов и энтезопатий, а выраженность синовита в таких случаях связана с диабетической макро- и микроангиопатией. Наличие СД у пациентов с ГА влияет на формирование остеокистоза, субхондрального склероза, остеопороза, интраартикулярных кальцинатов, лигаментоза и внутрисуставных хондромных тел. Выводы. СД оказывает влияние на характер течения ГА и КА, а обнаружение нарушений углеводного обмена при такой суставной патологии может иметь практическую значимость в качестве фактора риска отдельных структурных изменений со стороны артикулярных и периартикулярных тканей.
Остеоартроз несе велике медико-соціальне й економічне навантаження на суспільство, а найбільш актуальною вважається проблема уражень колінних й кульшових суглобів, оскільки гонартроз (ГА) та коксартроз (КА) є інвалідизуючими локалізаціями патологічного процесу. До незалежних чинників ризику розвитку остеоартрозу належить цукровий діабет (ЦД). Метою роботи стали порівняльна оцінка клінічних, рентгенологічних й сонографічних ознак ГА та КА у хворих із різними типами ЦД і без такого, вивчення зв’язків кістково-деструктивних ознак із порушеннями вуглеводного обміну, у тому числі з фізико-хімічними інтегральними показниками, визначення впливу ЦД на темпи прогресування змін із боку колінних й кульшових суглобів. Матеріал і методи. Під спостереженням перебували 153 хворих на остеоартроз, розподілених на дві групи. Першу (основну) становили 47 осіб (16 чоловіків та 31 жінка віком від 25 до 72 років) на тлі ЦД, а другу (контрольну) — 106 пацієнтів без ЦД (83 чоловіки і 23 жінки віком від 32 до 73 років). Результати. ЦД у хворих на остеоартроз визначає число уражених суглобів у вигляді поліартрозу, не лише стартову, а й уранішню скутість, збільшення частоти окремих рентгеносонографічних ознак суглобового синдрому, тяжкість залучення до процесу хребта, колінних та кульшових зчленувань, що залежить від показників інсулінемії та глікованого гемоглобіну в крові. Розвиток ГА і КА частіше спостерігається при ЦД типу 2, що є агресивним чинником щодо ураження кульшових суглобів, тоді як переважно ЦД типу 1 у хворих на ГА викликає появу тендовагінітів й ентезопатій, а вираженість синовіту в таких випадках пов’язана з діабетичною макро- і мікроангіопатією. Наявність ЦД у пацієнтів із ГА впливає на формування остеокістозу, субхондрального склерозу, остеопорозу, інтраартикулярних кальцинатів, лігаментозу та внутрішньосуглобових хондромних тіл. Висновок. ЦД впливає на характер перебігу ГА і КА, а виявлення порушень вуглеводного обміну при такій суглобовій патології може мати практичну значущість як чинник ризику окремих структурних змін із боку артикулярних й періартикулярних тканин.
Databáze: OpenAIRE