Метафорическая структурность поезии символистив (на материале стихов Вяч. Иванова)
| Autor: | Elina Sventsitsky |
|---|---|
| Jazyk: | ukrajinština |
| Rok vydání: | 2020 |
| Předmět: |
lcsh:Language and Literature
Contemplation Metaphor media_common.quotation_subject символ metaphor designation Ideal (ethics) symbol метафора символічна реальність media_common Structure (mathematical logic) ознаменование Philosophy ознаменування соответствия відповідності correspondence Epistemology Instinct Symbol Creative work Poetics lcsh:P symbolic reality символическая реальность |
| Zdroj: | Pitannâ lìteraturoznavstva; No. 101 (2020); 239-255 Pitannâ lìteraturoznavstva; № 101 (2020); 239-255 Питання літературознавства; № 101 (2020); 239-255 Pitannâ Lìteraturoznavstva, Vol 101, Iss 0, Pp 239-255 (2020) |
| ISSN: | 2306-2908 |
| DOI: | 10.31861/pytlit2020.101 |
| Popis: | The aim of this article is to show that metaphorical and symbolic word in the symbolist poetics are the interdependent phenomena, and to reveal how a poem becomes symbolic through the realization of a certain metaphorical structure, based on the analysis of V. Ivanov's poems. The study of Ivanov's work “Dve stihii v russkom simvolisme” (“Two Elements in the Russian Symbolism”) has led to the conclusion that the author’s thinking is personalized and creates entities; in the numerous phenomena of existence, he sees a single personal entity. Thus arises the semantic perspective of defining a single essence through a series of comparisons. This is why a number of Ivanov's poems are based on multiple metaphor, a framework of definitions expressed in metaphors. In each of the analyzed works (“Ulov” – “The catch”, “Alpiyskiy rog” – “Alpine horn”, the cycle “Lira i os’” – “Lyre and axis”), the poet establishes several levels of metaphorization, where the real and the ideal planes are constantly exchanging places. The metaphorical comparison of different objects builds transitions from one level to another. Thus, a kind of synthesis emerges, things become transparent, flexible, and they are permeated by upward currents. It is this dynamic symbol of existence that makes it possible to accumulate and revive the past content, and interact with the world cultural context. It has a certain structure – a crystal, whose facets are separate and intrinsically valuable, but deep down they are united, and this unity lives in each of the facets. The detected structure also expresses the main tendency of Ivanov's creative work: the contemplation of an immediate feeling, an instinct, i.e. a heroic attempt to break through to a sense of the unity of everything with everything through rational comprehension and analysis. Данная статья имеет целью показать, что слово метафорическое и символическое в поэтике символистов являются явлениями взаимообусловленными, и выявить, как стихотворение становится символическим благодаря реализации определенной метафорической структуры, опираясь на анализ стихотворений Вяч. Иванова. Обращение к ивановской работе „Две стихии в русском символизме” помогло выяснить, что мышление этого автора личностное и ипостасное, во всем множестве явлений бытия он видит ипостаси единой личности. Возникает смысловая перспектива определения единой сущности через ряд уподоблений. Именно поэтому в основе ряда стихов Вяч. Иванова лежит множественная метафора, своего рода решетка ознаменований, выражаемых метафорами. В каждом из проанализированных произведений (стихи „Улов”, „Альпийский рог”, цикл „Лира и ось”) поэт устанавливает несколько уровней метафоризации, в которых реальный и идеальный планы постоянно меняются местами. Метафорическое уподобление различных предметов выстраивает переходы с одного уровня на другой. Возникает своеобразный синтез, вещи становятся прозрачными, подвижными, они оказываются пронизанными восходящими токами. Именно такой динамичный бытийный символ дает возможность сконцентрировать и оживить содержания уже отошедшие, взаимодействовать с мировым культурным контекстом. Он имеет определенную структуру – кристалл, грани которого отдельны и самоценны, однако в глубине они едины, причем это единство живет в каждой из граней. Вычлененная структура проявляет также основную тенденцию ивановского творчества: умозрение непосредственного чувства, инстинкта, то есть героическая попытка с помощью рационального постижения, анализа, прорваться к ощущению слитности всего со всем. Дана стаття має на меті показати, що слово метафоричне й символічне в поетиці символістів є явищами взаємозумовленими, і виявити, як саме вірш стає символічним завдяки реалізації певної метафоричної структури, спираючись на аналіз поезій В’яч. Іванова. Звернення до іванівської праці „Дві стихії в російському символізмі” допомогло з’ясувати, що мислення цього автора особистісне й створює іпостасі, у всій безлічі явищ буття він бачить іпостасі єдиної особистості. Виникає смислова перспектива означення єдиної сутності через ряд уподібнень. Саме тому в основі низки віршів В’яч. Іванова лежить множинна метафора, свого роду решітка означень, що виражається метафорами. В кожному з проаналізованих творів (вірші „Вилов”, „Альпійський ріг”, цикл „Ліра і вісь” та ін.) поет встановлює декілька рівнів метафоризації, в яких реальний і ідеальний плани постійно міняються місцями. Метафоричне уподібнення різних предметів вибудовує переходи з одного рівня на інший. Виникає своєрідний синтез, речі стають прозорими, рухливими, вони виявляються пронизаними висхідними токами. Саме такий динамічний буттєвий символ дає можливість сконцентрувати й оживити змісти, що вже відійшли, взаємодіяти зі світовим культурним контекстом. Він має певну структуру – кристал, грані якого окремі й самоцінні, однак у глибині єдині, причому ця єдність живе в кожній із граней. Вичленована структура проявляє також основну тенденцію іванівської творчості: умогляд безпосереднього почуття, інстинкту, тобто героїчна спроба за допомогою раціонального осягання, аналізу, прорватися до відчуття злитості всього з усім. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|