Experimental remodeling of vascular bed tissue for combined expanded perforator-based flaps obtaining

Autor: O. A. Zhernov, G. P. Kozinets, M. Kitri, O. O. Huz
Jazyk: ukrajinština
Rok vydání: 2018
Předmět:
Zdroj: Surgery of Ukraine; № 1 (2018); 62—69
Хирургия Украины; № 1 (2018); 62—69
Хірургія України; № 1 (2018); 62—69
ISSN: 1818-5398
2521-697X
Popis: The aim — to study the effect of expansion on the vascular bed tissues remodeling to obtain the combined perforator­based flaps and to determine their survival in the experiment.Materials and methods. Experimental studies were carried out on 35 rats, which underwent the skin flaps modelling supplied with skin perforators of the thoracic artery and superior gluteal artery. In the main group (n = 20), the expanded combined flaps with vascular networks of the posterior and middle muscle perforators of VII—X intercostal and I — II lumbar arteries and lateral artery of the chest were formed. The comparison group included 15 rats, in whom flaps with different power sources were formed on one side of the trunk. A comparative analysis of flap survival for different flap formation methods, including tissue expansion, was held.Results and discussion. The possibility of vascular bed remodeling, which allows the large expanded flaps formation which unite up to 5 perforasome skin areas supplied by single key vessel, is shown. Today, there is no universal method to improve the survival of the skin flaps, so tissue expansion with the inclusion of the neighboring 5 vascular sources perforators will help to obtain more plastic material with better survival potential.Conclusions. Tissue expansion facilitates the inclusion of additional vascular networks into the flaps, the vascular bed remodeling, allows to increase the flaps square in 1.9 times, improves their survival in 2.4 times and reduces the necrosis square in 2.8 times.
Цель работы — изучить влияние растягивания на реконструкцию сосудистого русла в тканях для получения объединенных лоскутов на основе перфорантных сосудов и определить их выживаемость в эксперименте.Материалы и методы. Проведены экспериментальные исследования на 35 крысах, которым выполнено моделирование кожных лоскутов, питающихся кожными перфорантами грудоспинной и верхней ягодичной артерий. В основной группе (n = 20) формировали растянутые объединенные лоскуты с сосудистыми сетями задних и средних мышечных перфорантов VII—X межреберных, I — II поясничных и боковой артерии грудной клетки. В группу сравнения вошли 15 крыс, у которых формировали лоскуты с разными источниками питания на одной стороне туловища. Проведен сравнительный анализ выживаемости лоскутов при разных способах их формирования, в том числе с использованием растягивания тканей.Результаты и обсуждение. Показана возможность реконструкции сосудистого русла, которая позволяет сформировать большие растянутые лоскуты, объединяющие до 5 перфорасомных участков кожи, с питанием от одного ключевого сосуда. Не существует универсального способа улучшения выживаемости кожных лоскутов. Применение растягивания тканей с вовлечением сосудистых источников соседних 5 перфорантов позволяет получить большее количество пластического материала с лучшими возможностями выживания.Выводы. Растягивание тканей способствует включению в лоскуты дополнительных сосудистых сетей, перестройке сосудистого русла, позволяет увеличить площадь лоскутов в 1,9 раза, повышает их выживаемость в 2,4 раза и уменьшает площадь некрозов в 2,8 раза.
Мета роботи — вивчити вплив розтягування на реконструкцію судинного русла у тканинах для отримання об’єднаних клаптів на основі перфорантних судин та визначити їх виживаність в експерименті.Матеріали і методи. Проведено експериментальні дослідження на 35 щурах, яким виконано моделювання шкірних клаптів, які живилися шкірними перфорантами грудоспинної та верхньої сідничної артерій. В основній групі (n = 20) формували розтягнуті об’єднані клапті із судинними мережами задніх та середніх м’язових перфорантів VII—X міжреберних, I — II поперекових та бічної артерії грудної клітки. До групи порівняння було залучено 15 щурів, у яких формували клапті з різними джерелами живлення на одному боці тулуба. Проведено порівняльний аналіз виживання клаптів за різних способів їх формування, зокрема з використанням розтягування тканин.Результати та обговорення. Показано можливість реконструкції судинного русла, котра дає змогу сформувати великі розтягнуті клапті, які об’єднують до 5 перфорасомних ділянок шкіри, з живленням від однієї ключової судини. Не існує універсального способу поліпшення виживаності шкірних клаптів. Застосування розтягування тканин із залученням судинних джерел сусідніх 5 перфорантів дає змогу отримати більшу кількість пластичного матеріалу з кращими можливостями виживаності.Висновки. Розтягування тканин сприяє залученню у клапоть додаткових судинних мереж, перебудові судинного русла, дає змогу збільшити площу клаптів у 1,9 разу, підвищує їх виживаність у 2,4 разу та зменшує площу некрозів у 2,8 разу.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: