УДОСКОНАЛЕННЯ МУКОГІНГІВООСТЕПЛАСТИКИ ПРИ ХІРУРГІЧНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ГЕНЕРАЛІЗОВАНИЙ ПАРОДОНТИТ ШЛЯХОМ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРІОСТАЛЬНИХ ПЕНЕТРАЦІЙ

Autor: S. A. Ohiienko, T. Yu. Ohiienko, V. P. Piuryk, Ya. V. Piuryk
Rok vydání: 2018
Zdroj: Вісник наукових досліджень.
ISSN: 2415-8798
1681-276X
DOI: 10.11603/2415-8798.2018.1.8739
Popis: Серед усіх хірургічних стоматологічних захворювань хвороби пародонта займають одне з провідних місць, враховуючи поширеність цієї патології серед населення та її негативні наслідки (втрата зубів і порушення функцій зубощелепної системи). Тяжкість генералізованого пародонтиту, часті рецидиви й ускладнення призводять до зниження якості життя пацієнтів, значних соціально-економічних збитків, порушення функції жування та мовлення.Мета дослідження – підвищити ефективність хірургічного лікування хворих на ГП ІІІ ступеня тяжкості шляхом удосконалення окремих технологічних ланок операцій Цешинського–Відмана–Неймана та активізації клітин періоста.Матеріали і методи. Ми прооперували 46 хворих на хронічний генералізований парадонтит (ГП) ІІІ ступеня, яких поділили на дві групи: перша група (20 осіб), проводили традиційну модифіковану операцію Цешинського–Відмана–Неймана; хворим другої групи (26 осіб) – модифіковану операцію Цешинського–Відмана–Неймана, удосконалену методикою пенетрацій періоста. Після проведеного лікування встановлено, що середній показник проби Шіллера–Писарєва був вищий у хворих першої – (2,5±0,05) % порівняно з відповідним показником другої групи (0,95±0,04) %. Після лікування середній показник індексу кровоточивості становив у першій групі (0,77±0,04) та другій групі – (0,32±0,04) бала.Результати досліджень та їх обговорення. При динамічному рентгенологічному дослідженні альвеолярних відростків у пацієнтів через 6 місяців після операції виявились чіткі ознаки остеорепаративних процесів, про що свідчило про деяке збільшення висоти альвеолярного відростка на 19 % у пацієнтів першої групи та на 40 % – у пацієнтів другої групи. Зі збільшенням термінів спостереження у пацієнтів другої групи структура кістки змінювалася і диференціювалася в зрілу, з характерним трабекулярним рисунком, та не відрізнялась від навколишніх ділянок кістки. Застосування періостальної пенетрації при хірургічному лікуванні хворих на ГП ІІІ ступеня має переваги над традиційним лікуванням.Висновки. У результаті проведеного дослідження удосконалено технологічну ланку модифікованої операції Цешинського–Відмана–Неймана для лікування хворих на ГП хронічного перебігу ІІІ ступеня шляхом проведення періостальних пенетрацій. Результати клінічного дослідження показали, що кількість ускладнень у пацієнтів першої групи становила 18 %, а другої – 11 % від числа усіх спостережень. Рентгенологічно через 6 місяців після операції виявили досить чіткі ознаки активних остеорепаративних процесів, що свідчило про деяке збільшення висоти альвеолярного відростка. Час проходження ультразвуку по щелепній кістці скоротився на 17,86 % у хворих першої групи на верхній щелепі та на нижній – на 17,74 %. У хворих другої групи на верхній щелепі скоротився на 19,3 %, а на нижній – на 19,05 %.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: