| Popis: |
Метою даної статті є виявлення релігійно-культових засад композиторського методу як головних парадигматичних властивостей творчості Г. Свиридова. Методологія дослідження спирається на системний аналітичний підхід з виокремленням музично-історичного, етимологічного, текстологічного та семантичного музикознавчих методів, що дозволяє простежити шляхи формування стильових ознак творчості Г. Свиридова. Наукова новизна даної статті міститься у виявленні православної богослужбової традиції як культурної домінанти у творчому доробку Г. Свиридова. Висновки. Головні стильові настанови та провідні семантичні аспекти у творчості Г. Свиридова наочно демонструють те, що релігійно-культові тенденції набувають значення парадигми, а у пізньому періоді його творчості досягають філософської, майже богословської узагальненості. Композитор прагне з одного боку до ораторіальності як до однієї з постійних форм музичної виразності, наділеною стійкими інтонаційно-тематичними формулами як відображення сфери колективної піснетворчості як широкої музичної метафори пам'яті – соборності, з іншого – прагне до пісенності як до ідеального природнього способу буття музики.Ключові слова: релігійно-культова традиція, культ, соборність, канон, канонічний текст. |
