| Popis: |
Стаття приcвячена актуальній проблемі електронної торгівлі з точки зору захисту прав споживачів. Аналізуються праці дослідників цих відносин – як теоретиків, так і практиків – юристів, економістів, представників технічних наук. З’ясовується правова природа Інтернет-магазину, який помилково сприймається не лише споживачами, а й окремими дослідниками, як суб’єкт відносин еторгівлі Разом з тим, Інтернет-магазин – це бізнесовий веб-сайт, що створюється в певному порядку і використовується для рекламування та продажу товарів споживачам. В законодавстві (зокрема, Законі України «Про електронну комерцію») відсутні чіткі та зрозумілі споживачам положення про Інтернет-магазин як особливу категорію майна, що належить до нематеріальних активів, з визначенням його правового режиму (порядку створення та використання), а також особливостей правового становище його власника (права та обов’язки, пов’язані зі створенням та використанням такого активу). Власники такого ресурсу можуть використовувати різні схеми організації Інтернет-торгівлі, в т.ч. шляхом: відправки товарів (а) безпосередньо зі своїх складів або (б) зі складу свого постачальника/виробника. Проте споживач нерідко своєчасно не отримує інформацію про фактичного продавця з відповідним її віддзеркаленням в договорі купівлі-продажу, що створює перешкоди при захисті його (споживача) прав та інтересів у разі їх порушення. У зв’язку з відсутністю в законодавстві України ефективних правових механізмів, що забезпечують інтереси споживачів у сфері е-торгівлі, пропонується доповнити Господарський кодекс України та Закон «Про електронну комерцію» низкою нових положень, що мають забезпечити прозорість відносин е-торгівлі з використанням Інтернет-магазинів, відповідальність їх власників у разі порушення ними прав споживачів, а насамперед – визначити правовий режим Інтернет– магазину як майна, що належить до нематеріальних активів, включаючи порядок його створення та використання в торговельній діяльності та пов’язані з цим обов’язки його власника. |
