| Popis: |
Постановка проблеми. На сьогодні існує низка статей, присвячених висвітленню особливостей юридично значущої поведінки, визначенню її видів. Проте відсутнє загальнотеоретичне дослідження, котре репрезентує правозначущу поведінку у контексті виокремлення основних видів поведінки особи як адресата соціальних норм, вказує на основні відмітні якісно-кількісні ознаки поведінки і діяльності людини як суб’єкта права, робить наголос, що право регулює "свідомо-вольову поведінку", але правозначуща поведінка, з огляду на її "внутрішню сторону", не завжди є "свідомо-вольовою" тощо. Окрім того, серед науковців відсутня єдність щодо інтерпретації поняття "правова поведінка", загальнотеоретичного розуміння такого поведінкового явища як "юридична помилка". Метою статті є формування структурованого уявлення щодо правозначущої поведінки як одного із видів соціально значущої поведінки. Методологічну основу статті становлять формально-логічний – для аналізу та розуміння правового значення поведінки особи, формально-юридичний – для аналізу та тлумачення юридичних аспектів поведінки особи, системно-структурний – для аналізу та розуміння правової природи поведінки особи з позицій системного підходу і структурного аналізу та інші методи, використання яких забезпечило досягнення мети дослідження, вирішення його завдань. Результати. Встановлено, що поняття "поведінка" є універсальним, застосовується в абстрактному мисленні щодо об’єктів як матеріального, так і нематеріального світу. Дихотомічному поділу поведінки на нормативну і ненормативну в юриспруденції відповідає її поділ на поведінку правомірну і протиправну як різновидам правозначущої поведінки. Норми права регулюють тільки "зовнішню поведінку", проте "внутрішня сторона поведінки" може мати юридичне значення. Певна правозначуща поведінка є поєднанням зовнішньої і внутрішньої поведінки. Висновки. Обґрунтовано, що поняття "поведінка" стосовно поняття "діяльність" є родовим поняттям (це і окрема дія, і діяльність як певна система дій, і певна бездіяльність). Категорія "активність" є аксіоматичною для характеристики як "поведінки", так і "діяльності". Існує зв’язок понять "внутрішня" і "зовнішня" поведінка з поняттями "внутрішня" і "зовнішня" сторона складу правомірної поведінки або правопорушення. В межах наукової дискусії є аргументи щодо доцільності використання терміна "правозначуща поведінка" замість терміна "правова поведінка". Також є підстави для твердження, що за правовою кваліфікацією "юридична помилка" як правозначуща дія має дуалістичну природу (може не спричинювати, або спричинює юридичну відповідальність). Problem statement. To date, there are a number of articles devoted to highlighting the peculiarities of legally significant behavior and defining its types. However, there is no general theoretical study that represents legally significant behavior in the context of highlighting the main types of behavior of a person as an addressee of social norms, indicates the main distinctive qualitative and quantitative features of behavior and activity of a person as a subject of law, emphasizes that law regulates "conscious and volitional behavior", but legally significant behavior, given its "internal side", is not always "conscious and volitional", etc. In addition, there is no consensus among scholars regarding the interpretation of the concept of "legal behavior" and the general theoretical understanding of the such behavioral phenomenon as "legal error". The purpose of the article is to form a structured view of legal behavior as one of the types of socially significant behavior. The methodological basis of the article consists of the following approaches: the formal-logical method for the analysis and understanding of the legal significance of human behavior, the formal-legal method for the analysis and interpretation of the legal aspects of human behavior, the systemic-structural method for the analysis and understanding of legal behavior from the perspective of a systemic approach and structural analysis, as well as other methods used to achieve the research objectives and solve its tasks. Results. The author establishes that the concept of "behavior" is universal and is used in abstract thinking with regard to objects of both the material and non-material worlds. The dichotomous division of behavior into normative and non-normative behavior in jurisprudence corresponds to its division into lawful and unlawful behavior as types of lawful behavior. The rules of law regulate only "external behavior", but the "internal side of behavior" may have legal significance. Certain legally relevant behavior is a combination of external and internal behavior. Conclusions. It is substantiated that the concept of "behavior" in relation to the concept of "activity" is a generic concept (it is a separate action, and activity as a certain system of actions, and certain inaction). The category "activity" is axiomatic for characterizing both "behavior" and "activity". There is a connection between the concepts of "internal" and "external" behavior and the concepts of "internal" and "external" side of the elements of lawful behavior or offense. Within the scientific debate, there are arguments for the expediency of using the term "lawful behavior" instead of the term "legal behavior". There are also grounds for the assertion that, according to the legal qualification, a "legal error" as a legal action has a dualistic nature (it may not entail or may entail legal liability). |
