| Popis: |
Творчість М. Лебединця нині є невідомою широкому загалові. Відомий громадський діяч, він виявив свій талант у творах, які репрезентували модерністський дискурс в українській літературі «розстріляного відродження». Метою статті є виявлення основних тематичних та художньо-естетичних домінант творчості письменника на матеріалі ранньої збірки «Вікно розчинене» та окремих творів митця, надрукованих у періодиці 1920-х рр. У статті подані біографічні відомості про письменника, розглянута його трагічна доля, а також детально проаналізовано єдину відому збірку малої прози «Вікно розчинене» (1922), яка складається із ліричних мініатюр, поезій в прозі, створених на межі між ліричним та епічним родами. Зі стильового боку твори письменника репрезентують розвиток неоромантичної традиції, яка подеколи поєднується з символістською поетикою. Розглянуті також тематичні та жанрово-стильові особливості окремих ліричних мініатюр, уміщених у періодиці, зокрема у часописах «Мистецтво» (1919) й «Універсальний журнал» (1919). Досліджено новаторство письменника у творенні нових метафоричних образів, у використанні виразних можливостей оказіонального словотвору, звукопису. Розкриті внутрішні типологічні та поетикальні зв’язки між художнім доробком М. Лебединця і його сучасника П. Тичини. Перспективним напрямком літературознавчих досліджень є лінгвістичний аналіз творчої спадщини цього маловідомого, але, безперечно, талановитого митця. |
