| Popis: |
Метою цього дослідження є аналіз екзогенних та ендогенних чинників економічного зростання в неокласичній теорії та визначення сучасної ролі інтелектуального капіталу серед них. Для цього аналізуються неокласичні моделі економічного зростання, виділяються екзогенні й ендогенні чинники цих моделей, а також сектор економіки, який ці моделі описують. Встановлено, що аналізовані моделі економічного зростання як екзогенний чинник передбачають переважно технічний прогрес, а серед ендогенних виділяють людський капітал, працю та капітал знань. Частина дослідників передбачають, що економіка працює лише в одному, виробничому секторі, та виготовляє один товар. Інші дослідження, що є більш спеціалізованими, виділяють два та, іноді, більше секторів. Односекторні моделі економічного зростання розглядають економічну систему як єдине ціле, тобто економіка виготовляє універсальний продукт, що може споживатися або інвестуватися. У моделях економічного зростання з двома та більше секторами один сектор майже завжди відповідає виробничому сектору односекторних моделей, а інші сектори відповідає тим чинникам, які, на думку авторів моделі, найбільше впливають на економічний розвиток. При цьому, людський капітал має провідне значення при розділенні економіки за секторами. Проте, в більш широкому огляді, людський капітал є частиною інтелектуального капіталу. З позицій теорії економічного зростання, інтелектуальний капітал розглядається в трьох проявах: технологічний інтелектуальний капітал, що на основі новітніх технологій, нових технологічних проектів дає можливість підвищити продуктивність існуючого фізичного капіталу; людський інтелектуальний капітал, що на основі нових професійних навичок, передового досвіду, комп’ютерних знань дає можливість підвищити продуктивність існуючого людського капіталу; організаційний інтелектуальний капітал, що на основі реклами, нової організації виробництва, співпраці з споживачами виробленої продукції дає можливість підвищити попит на продукцію існуючого виробництва. Пропонується вплив інтелектуального капіталу на економічне зростання розглядати в розрізі двох секторів: традиційного та інноваційного. Кожен з цих секторів має формуватися на основі відповідного капіталу: традиційний – виробничого, інноваційний – інтелектуального. |
