Право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового провадження в механізмі реалізації завдань кримінального провадження
| Jazyk: | ukrajinština |
|---|---|
| Rok vydání: | 2019 |
| Předmět: |
обжалование на досудебном расследовании
complaint in pre-trial proceeding the right to challenge обжалование решений действий или бездействия следователя или прокурора 303 КПК оскарження рішень дій чи бездіяльності слідчого або прокурора ст. 55 Конституції оскарження на досудовому розслідуванні оскарження рішень дій чи бездіяльності дізнавача право на обжалование the objectives of criminal procedure предмет обжалования lawsuit against investigator's or prosecutor's decisions actions or inactions завдання кримінального провадження задачи уголовного процесса ст. 303 challenge in pre-trial proceeding право на оскарження стаття 303 the right to access to the investigating judge the right of action in criminal procedure предмет оскарження the right to access to court |
| DOI: | 10.5281/zenodo.6987200 |
| Popis: | Стаття присвячена проблемі законодавчого визначення рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час досудового провадження, у формі вичерпного переліку. Метою статті є визначення відповідності закріплених у кримінальному процесуальному законодавстві Україні процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які приймаються (вчиняються) на досудовому провадженні, абсолютному конституційному праву кожного на оскарження. Автор відзначає, що право на оскарження до суду є абсолютним, оскільки Конституція України прямо передбачає, що це право не може бути обмежене. Специфічні процедури оскарження не можуть зводити нанівець саму можливість оскарження, так само як і відсутність нормативної регламентації таких процедур. Мають бути запровадженні ефективні засоби реалізації права на оскарження, у тому числі в межах досудового розслідування. Сутнісно право на оскарження складається з трьох елементів: носія права, органу, що уповноважений на розгляд скарги та предмета оскарження. Оскарження як процес подання та розгляду скарги має розглядатися як забезпечувальний по відношенню до права на оскарження. Основним завданням процедури оскарження – процесу реалізації права на оскарження – є встановлення фактичної обґрунтованості скарги та виправлення допущених порушень (якщо такі були). Забезпечення права на оскарження на досудовому провадженні є ключовим у механізмі реалізації завдань кримінального провадження, адже воно для свого носія є інструментом, який може бути використаний у випадку відхилення уповноваженими особами від стандартів швидкого, повного та неупередженого розслідування. При цьому ні право на оскарження, ні інститут оскарження напряму не реалізують завдань кримінального провадження, проте є ключовим інструментом контролю для справного функціонування механізму реалізації завдань кримінального провадження. Оскільки лише в порядку кримінального судочинства можуть бути оскаржені процесуальні рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, прийняті (вчинені) ними на досудовому провадженні, а механізм оскарження таких на підготовчому провадженні визнано Європейським судом з прав людини неефективним засобом юридичного захисту в розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то закритий характер переліку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені на досудовому провадженні, значно обмежує, а подекуди цілком позбавляє особу конституційного права на оскарження до суду. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що закритість переліку, передбаченого ч. 1 ст. 303 КПК, не сприяє ефективному захисту прав і свобод людини, поновленню їхніх прав, а відтак, і перешкоджає вирішенню завдання кримінального провадження, що полягає в охороні та ефективному захисті прав його учасників. Viktor Novozhylov. The right to challenge in court the investigator’s or prosecutor’s decisions, actions or inactions in pre-trial proceeding as a part of mechanism that provides attaining the objectives of criminal procedure The article is concerned with the problem of legal determination of investigator’s or prosecutor’s decisions, actions or inactions, which lawfulness can be examined by the investigating judge in pre-trial proceeding, in a form of exhaustive list. The aim of the article is to define whether or not the procedure of lawsuit against investigator’s or prosecutor’s unlawful decisions, actions or inactions in pre-trial proceeding, which is settled up in criminal procedural law of Ukraine, match with the absolute constitutional right of everyone to challenge in court the decisions, actions or inactions of bodies of state power, bodies of local self-government, officials and officers. The author notes that the right to challenge in court is absolute. Constitution of Ukraine explicitly provides that this right cannot be limited. Neither special procedures nor omissions in legal regulation can negate the possibility to challenge. It is important to imply the effective methods for the right to challenge realisation in pre-trial procedure. The right to challenge in its essence consists of three elements: the right holder, the institution authorized to handle a complaint and the subject of legal challenge. The challenge as a process of filing a complaint and reviewing it shall be seen as ancillary to the right to challenge being fulfilled. The main objective of challenge procedure (the process of the right to challenge realisation) is to establish the factual reasonableness of the complaint and to correct the committed violations (if any were done). Ensuring the right to challenge in pre-trial proceeding is key in the mechanism that provides attaining the objectives of criminal procedure. It is right holder’s instrument to initiate and achieve restoration of the standards of rapid, full and impartial investigation if authorized officials do not compliance with them. Neither the right to challenge nor legal institute of challenge do attain the objectives of criminal procedure. But they are fundamental instruments of control that provide properly functioning mechanism of attaining the objectives of criminal procedure. Investigator’s or prosecutor’s processual decisions, actions or inactions that are made or done in pre-trial can be challenged only in the procedure of criminal justice. European Court on Human Rights have found the remedy to challenge any of the investigator’s or prosecutor’s processual decisions, actions or inactions only in the course of the preliminary (administrative) hearing not satisfying the notion of accessibility and effectiveness, as it suggests that complaints can be made after the investigation has finished, but leaves no possibility of appeal in the course of the investigation. That is why exhaustive list of investigator’s or prosecutor’s decisions, actions or inactions that can be complained in pre-trial proceeding significantly restricts, and sometimes completely deprives a person of the constitutional right to challenge in court. As a result of this research the author made a conclusion that exhaustive list in Article 303 §1 of the Criminal Procedure Code of Ukraine do not provide effective protection or restoration of human rights and freedoms and therefor withhold attaining the objectives of criminal procedure, in particular preservation and effective protection of the rights of parties and other participants. Аннотация Статья посвящена проблеме законодательного закрепления решений, действий или бездействия следователя или прокурора, которые могут быть обжалованы в ходе досудебного производства, в форме исчерпывающего перечня. Целью статьи является определение соответствия закрепленных в уголовном процессуальном законодательстве Украины процедур обжалования решений, действий или бездействия следователя или прокурора, принимаемых (совершаемых) на досудебном производстве, абсолютном конституционному праву каждого на обжалование. Автор отмечает, что право на обжалование в суд является абсолютным, поскольку Конституция Украины прямо предусматривает, что это право не может быть ограничено. Специфические процедуры обжалования не могут сводить на нет саму возможность обжалования, так же, как и отсутствие нормативной регламентации таких процедур. Должны быть воплощены в жизнь эффективные средства реализации права на обжалование, в том числе в рамках досудебного расследования. По существу право на обжалование состоит из трех элементов: носителя права, органа, уполномоченного на рассмотрение жалобы и предмета обжалования. Обжалование как процесс подачи и рассмотрения жалобы должны рассматриваться как обеспечительный по отношению к праву на обжалование. Основной задачей процедуры обжалования – процесса реализации права на обжалование – является установление фактической обоснованности жалобы и исправления допущенных нарушений (если таковые были). Обеспечение права на обжалование в досудебном производстве является ключевым в механизме реализации задач уголовного производства, ведь для своего носителя оно является инструментом, который может быть использован в случае отклонения уполномоченными лицами от стандартов быстрого, полного и беспристрастного расследования. При этом ни право на обжалование, ни институт обжалования напрямую не реализуют задач уголовного производства, однако является ключевым инструментом контроля для исправного функционирования механизма реализации задач уголовного производства. Поскольку только в порядке уголовного судопроизводства могут быть обжалованы процессуальные решения, действия или бездействие следователя или прокурора, принятые (совершенные) ими на досудебном производстве, а механизм обжалования таких на подготовительном производстве признано Европейским судом по правам человека неэффективным средством правовой защиты в смысле ст. 13 Конвенции о защите прав человека и основных свобод, то закрытый характер перечня решений, действий или бездействия следователя или прокурора, которые могут быть обжалованы в досудебном производстве, значительно ограничивает, а иногда полностью лишает лицо конституционного права на обжалование в суд. На основании проведенного исследования сделан вывод о том, что закрытость перечня, предусмотренного ч. 1 ст. 303 УПК Украины, не способствует эффективной защите прав и свобод человека, возобновлению их прав, а значит, и препятствует решению задачи уголовного производства, заключающихся в охране и эффективной защите прав его участников. |
| Databáze: | OpenAIRE |
| Externí odkaz: |
|