| Popis: |
Анотація. У статті в контексті міфологічної та літературної традицій розглядається драма-феєрія Лесі Українки як ідейно-художня реалізація філософії вічного повернення, зокрема в аспекті міфологеми «смерть – воскресіння». Простежується специфіка таких аспектів, як циклічність буття, антиномії світу, стихії землі та вогню, потойбіччя, психохарактеристика українського світу. Міфологічний і психоаналітичний підходи забезпечили прочитання первісного / глибинного та соціального у тексті. Зокрема зауважено психохарактеристику героїв твору: інфантильність Лукаша, його матері як фальшивої жінки, акцентуйованість особи Килини. Наголошується, що життєва історія Лукаша – це розвиток, занепад і відродження любові як духовного начала; його стан вовкулаки можна розцінювати як явище тимчасової смерті. Доводиться, що міфологема «смерть – воскресіння» є визначальною в поетиці «Лісової пісні» Лесі Українки. |
