| Popis: |
Стаття присвячена проблемі векторності шевченкознавчих досліджень ХІХ – 1-ї третини ХХ століття. Наприкінці ХІХ століття дослідження питань, пов’язаних із творчістю, життям, оточенням Т. Шевченка виявляло певні багатозначні кореляції, різні методологічні підходи. У першій третині ХХ століття вчені не припиняли полемізували, знаходячи проблемні лакуни шевченкознавства та двозначні положення. У статті приділяється особлива увага періоду 20-х років у розвитку шевченкознавства, який справедливо визначається вченими як найбільш плідний, оскільки в ньому поєдналися кілька методологічних підходів, що ще не зазнали кінцевої «правки» від радянських ідеологів. Розглядаються наукові розвідки таких учених, як В. Доманицький, М. Драгоманов, С. Єфремов, О. Кониський, П. Филипович, Б. Якубський, що присвячені вивченню різних аспектів життя та творчості Т. Шевченка, аналізуються збірники «Шевченко та його доба», «Шевченківський збірник». У результаті здійсненого аналізу відстежена динаміка методологічних підходів до творчості Т. Шевченка та його образу. |
