Вплив комбінованої механічної і термічної травми на жовчовидільну функцію печінки в період пізніх проявів травматичної хвороби

Autor: T.V. Kashchak
Rok vydání: 2019
Zdroj: Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука. :43-50
ISSN: 2414-4533
1681-2778
DOI: 10.11603/2414-4533.2019.3.10436
Popis: Мета роботи: вивчити вплив комбінованої механічної і термічної травми на жовчовидільну функцію печінки в період пізніх проявів травматичної хвороби. Матеріали і методи. В експериментах використано 60 нелінійних білих щурів-самців масою 180–200 г. В умовах тіопентал-натрієвого знеболення (40 мг×кг-1) в першій дослідній групі моделювали скелетну травму шляхом нанесення дозованого удару по кожному стегну, який спричиняв їхній закритий перелом. У другій дослідній групі моделювали опік шкіри III А-Б ступеня 10–11 % поверхні тіла – до депільованої поверхні шкіри спини на 10 с прикладали мідну пластину площею 28 см2, попередньо занурену в киплячу воду протягом 3–5 хв. У третій дослідній групі ці два пошкодження поєднували. Контрольну групу склали інтактні тварини. Через 14, 21 і 28 діб після нанесення травм в умовах тіопентал-натрієвого знеболення (60 мг·кг-1 маси) у 6 тварин кожної дослідної групи вивчали жовчовидільну функцію печінки шляхом катетеризації загальної жовчної протоки і забору жовчі протягом однієї години. В отриманій жовчі визначали концентрацію сумарних жовчних, загального і прямого білірубіну. Розраховували швидкість жовчовиділення та швидкість екскреції досліджуваних компонентів жовчі за 1 год. З експерименту тварин виводили після забору жовчі методом тотального кровопускання з серця. Результати досліджень та їх обговорення. За умов модельованих травм більшість досліджуваних показників жовчовидільної функції печінки в усі досліджувані терміни періоду пізніх проявів травматичної хвороби була істотно нижча, ніж у контролі. Особливістю динаміки жовчовидільної функції після моделювання скелетної травми було зниження досліджуваних показників з 14 до 21 доби, що виявилося статистично значущим для швидкості екскреції сумарних жовчних кислот, з наступним істотним зростанням до 28 доби. В цей термін швидкість жовчовиділення та швидкість екскреції загального білірубіну досягали рівня контрольної групи. Інші показники продовжували залишатися суттєво нижчими. Після моделювання термічного опіку шкіри досліджувані показники статистично вірогідно зростали з 14 до 28 діб, проте залишалися суттєво меншими, ніж у контролі. За цих експериментальних умов величини жовчовидільної функції печінки через 14 і 28 діб були суттєво меншими, ніж після нанесення скелетної травми. Характерною рисою динаміки досліджуваних показників після моделювання комбінованої травми була тенденція до зниження з 14 до 21 доби, причому за величиною швидкості екскреції сумарних жовчних кислот відмінності були статистично значущими. Через 28 діб показники зростали, ставали істотно більшими, ніж через 14 і 21 доби, проте не досягали контрольного рівня. Порівняно зі скелетною травмою величини досліджуваних показників за умов комбінованої травми у всі терміни спостереження були статистично вірогідно меншими. Порівняно з термічним опіком шкіри через 14 діб не відмічали істотних відмінностей, проте через 21 і 28 діб величини досліджуваних показників теж ставали істотно меншими. Виняток становила швидкість жовчовиділення, яка через 28 діб за умов термічного опіку шкіри та комбінованої травми була практично однаковою. Отже, модельовані травми в період пізніх проявів травматичної хвороби характеризуються суттєвим порушенням жовчовидільної функції, яке наростає від скелетної до опікової та комбінованої травми і є проявом поліорганної дисфункції, що слід враховувати при розробці заходів корекції.
Databáze: OpenAIRE
Externí odkaz: