Досвід використання замісної ниркової терапії в пацієнтів під час екстракорпоральної мембранної оксигенації

Autor: A. D. Vysotskyi, O. O. Urin, O. A. Adamovska, V. A. Zhovnir, S. S. Chernyshuk
Rok vydání: 2019
Zdroj: Ukrainian journal of cardiovascular surgery. :69-73
ISSN: 2664-5971
2664-5963
DOI: 10.30702/ujcvs/19.3505/050069-073
Popis: Мета роботи. Проведення на базі одного центру ретроспективного аналізу впливу гострого пошкодження нирок (ГПН) на смертність пацієнтів, яким виконували екстракорпоральну мембранну оксигенацію (ЕКМО). Матеріали та методи. На базі ДУ «НПМЦ ДКК» у період з 2014 по 2018 рік було проведено 11 процедур ЕКМО. Екстракорпоральну мембранну оксигенацію було розпочато у 7 (64 %) пацієнтів у зв’язку з розвитком гострої серцевої недостатності; у 2 (18 %) – через пневмонію та розвиток гострого респіраторного дистрес-синдрому; в 1 (9 %) пацієнта причиною став сепсис та ще в 1 дитини (9 %) – аритмія. Під час лікування ГПН у наших пацієнтів ми застосовували дві методики: перитонеальний діаліз та модифіковану ультрафільтрацію. Для діалізу використовували розчин «Діавітек ПД» 4,25 % компанії «Юрія-Фарм», для ультрафільтрації – гемоконцентратори Medos® та Terumo®. Результати та обговорення. Кількість успішних процедур ЕКМО становила 7 (63,5 %) з 11. Ми вважали процедуру ЕКМО успішною, якщо після деканюляції пацієнт прожив протягом 48 год. Із 7 успішно деканюльованих пацієнтів 3 (43 %) були виписані з лікарні. З 11 пацієнтів в 1 дитини (9 %) функція нирок була збережена, а в 10 (91 %) розвинулося ГПН AKIN3. У зв’язку з ГПН для замісної терапії 6 (55 %) дітям проводили ультрафільтрацію, 1 (9 %) – перитонеальний діаліз; у 3 (27 %) дітей терапію не проводили. Після запуску ЕКМО ми суттєво покращили кровообіг. За рахунок здійснення ефективної перфузії тканин досягли нормалізації рівня сироваткового лактату на 2-у добу після запуску ЕКМО, діурез відновився на 3-ю–4-у добу, рівень креатиніну знизився на 8–9-у добу. Усі пацієнти, що перебували на замісній нирковій терапії, мали позитивну динаміку в лікуванні ГПН, але з летальним наслідком за рахунок інших причин. Загальна летальність становила 73 %. Висновки. Екстракорпоральна мембранна оксигенація – це процедура, що дозволяє проводити доставку кисню в критичних пацієнтів, коли інші методи інтенсивної терапії неефективні. У 90 % пацієнтів, яким виконували ЕКМО, розвинулося ГПН, що потребувало проведення замісної терапії, в тому числі і ультрафільтрації. Гостре пошкодження нирок, що потребує замісної терапії, є предиктором погіршення перебігу захворювання та підвищення летальності в дітей із вродженими вадами серця, які перенесли оперативне втручання з використанням апарату штучного кровообігу. Проведення ультрафільтрації не супроводжувалося розвитком ускладнень та давало змогу отримати від’ємний водний баланс.
Databáze: OpenAIRE