| Popis: |
Досліджено самоосвітню активність європейського середньовіччя, що в цей період існувала в контексті загальних питань навчання і виховання. Самоосвіта, насамперед, була спрямоване на одержання знань про Бога і на виховання почуттів і души людини. Самоосвіта особистості розглянута як форма передачі соціокультурних зразків, що виробляються традицією, досвідом розвитку цієї епохи і пов'язані із процесами інтеріоризації знання, яке є семантичною реальністю і упорядковується в ціннісно-смислових структурах. Індивідуалізм і психологізм середньовіччя виявився у вивільненні особистості, у прагненні до самопізнання й самовдосконалення, для того щоб наблизиться до Бога. Доведено, що релігійна стратегія була визначальною і мала регулятивний вплив на всі форми соціальної активності людини, тому філософія, наука, право являли собою тільки подальшу розробку абсолютних заповідей християнства. Інтегруюча функція релігійної самоосвітньої діяльності стала однією з основ соціального життя. Зміна соціальної ролі освіти, виникнення інституту вищої освіти, підвищило статус самоосвіти і становлення нових стратегій самоосвіти особистості, диференціація самоосвітніх моделей залежала від статусу особи, характеру праці і виду економічної діяльності. Домінуючою технологією залишалася комунікативна, технологія самоосвітнього читання, як читання рукописних книг, що були доступні тільки для обраних представників прогресивних верств населення і знаті. . |
